Всі публікації щодо:
Літературознавство

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ - Соломія Павличко 2002

Романтизм Хорса - МУР ЯК ЕПОХА І ЯК ДИСКУРС - МОДЕРНІЗМ У КОНТЕКСТІ МИСТЕЦЬКОГО УКРАЇНСЬКОГО РУХУ

На альманасі “Хорс” приблизно це ж саме називалося “романтизмом”.

Закликавши членів МУРу до співпраці, колективних зусиль і служіння ідеалам народу, його засновники виступили і з дещо відмінною ідейною платформою. Так звана “окрема лінія” робила акцент не на колективні зусилля, а на неповторні індивідуальності. Елітарність була метою журналу “Хоре”, що вийшов 1946 р. Три редактори “Хорса” підписалися під числом псевдонімами: Юрій Шевельов виступив як уже відомий Юрій Шерех, Ігор Костецький — як Юрій Корибут, а Віктор Петров (він же Домонтович) — як Віктор Бер. Псевдоніми не могли приховати справжні імена, які в такому малому колі людей не залишалися таємницею. Вони мали відмінну мету. Нове ім’я означало нове амплуа, новий початок, спробу чогось іншого. Таким іншим мав бути “Хорс”.

Зусиль трьох редакторів “Хорса”, й насамперед його головного натхненника Ігоря Костецького, вистачило тільки на один номер досить еклектичного й далеко не елітарного змісту. Альманах відкривався редакційною статтею “3 компасом”, яка мала характер маніфесту. Її, очевидно, написав сам Костецький. Що ж вважалося компасом у морі життя й мистецтва? Яким девізом об’єдналися учасники альманаху?

Спочатку автор твердив, що настанова часопису “принципова”, а пізніше вже більш туманно говорив про віковічні відносини мистецтва й життя, життя й мистецтва. Отже, автор заперечив “тяжку навалу змісту, не оперезаного мистецькою формою”, а також естетизм, який “рятує тільки до наступної зупинки”2, і запропонував вихід, “жадану формулу” — романтизм. Автор так само заперечив (вперше й востаннє) деструктивність у мистецтві: “Розлам це дія не миротворна”3.

Романтизм для Костецького втратив будь-які параметри й обмеження. Це — все, поєднання всього, вищий синтез, а відповідно, нинішній період — “доба могучої синтези в українському мистецтві”4.

Головна художня ознака форми — ритм. Ритм є протилежністю природного. “Оглядатися на монументи, шукати. Широта. Ритм — усе”, — карбує Костецький. Все, що має форму життя, — не мистецтво, — “...Мистецтво співдіє з життям н е безпосередньо — рупор — замовлення дня — вигук моди — але тільки асоціацією — через добір — через ритмізацію — через перетворення — через віднесення — через абстрагування — чистою вродою”.

Наостанку автор впадав у патріотичний пафос і містику, хоч і приховані за деякими естетськими намірами:

“Існувало поняття світле й безмежне: Україна Київська. Осередок сліпучо привабливої культури, туди-бо стікалися звідусіль генії, що втратили для потомства ім’я своє особисте, щоб славним вовіки було спільне всім їм: Україна Київська. Світлоносне божество несло на стрілі образ, сонце мистецтва: Хоре”5.

Коротке резюме англійською та німецькою мовами звучало значно спокійніше, хоча дух українського естетичного месіанізму був і тут. У резюме говорилося про те, що група українських письменників починає цілком новий період мистецтва (entirely new period in art).

Як бачимо, вступна програмна стаття “Хорса” позначена цілковитою еклектикою. З одного боку, її автор ставив завдання сказати цілком нове слово, відкрити цілком новий період, відгородитися від інших літераторів, які мали традиційно реалістичну й ідеологічно патріотичну настанову. З іншого — він робив спробу реанімувати романтизм, а відповідно, знайти певну колективну основу для всіх митців.

У короткому редакційному вступі до афоризмів Володимира Державина говорилося: “Велич і розмах національної культури прямо пропорційні кількості в ній неповторно творчих індивідуальностей. Ми, “Хоре”, за таку культуру, творену крайніми протилежностями, межевим інтелектуальним напруженням кожного окремого суб’єкта”6.

Амбівалентність поглядів засновників була очевидною. Вони, і передовсім Костецький, укладаючи “Хоре”, висували модель літератури як вияву національної ідеї й прагнули її величі. Водночас головний редактор обстоював свободу для кожного окремого художника й робив акцент не на спільну діяльність усієї літературної громади, а на творчий вияв окремих індивідуальностей. Як і інших його колег, Костецького характеризували невміння говорити про деталі, загальність висловів і термінологічна неточність.

“Романтизм” на цьому етапі був обережним і невдалим евфемізмом іншого поняття, яке Костецький поки що остерігався називати. Відродити “романтизм” ставив собі на меті не тільки Костецький.

Примітки

1 Хорс — один з давньослов’янських богів. Епіграфом до журналу стали рядки Ю. Клена:

... Вкраїно спрагла,

Ясного Хорса квіте золотий,

До сонця обертаєш чоло смагле

І стежиш пильно слід його тривкий!

2 3 компасом // Хорс. — Регенсбурґ, 1946. — С. З-

3 Там само. — С. 4.

4 Там само.

5 Там само. — С. 5.

6 Там само. — С. 42.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.