Література західноєвропейського середньовіччя - Висоцька Н.О. 2003


Розділ II. Ранні форми середньовічної епіки

Ранні Форми епосу

1. КЕЛЬТСЬКИЙ ЕПОС

Ірландські саги

Загальна характеристика ірландських оповідей як ранніх епічних творів

«Викрадення бика з Куальнге»

Рождение Кухулина

Повесть о Байле Доброй Славы

2. ІСЛАНДСЬКІ САГИ

О Торстейне Морозе

3. ЕДДИЧНА ПОЕЗІЯ

Історія рукопису «Старшої Едди«

Відбиття міфологічного світосприйняття міфологічних піснях «Старшої Едди»

Песни о Богах. Прорицание Вельвы

Виправа по молот

Історія та героїчні пісні «Старшої Едди"

Вторая песнь о Гудрун

4. ПОЕМА ПРО БЕОВУЛЬФА

Історія рукопису

Особливості створення поеми як зразка усної народної творчості

Наративні рівні поеми «Беовульф»

«Беовульф» як історія

«Беовульф» як поезія

Особливості поетики твору

Система цінностей в поемі БеовульФ (із скороченнями)

Постмодерністське переосмислення сюжету ПРО Беовульфа

Дж. Гарднер. Грендель (уривки)

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Ранні форми епосу

...Героїчний епос розвивається як безпосереднє продовження традицій архаїчного оповідного фольклору докласового суспільства, спочатку на підставі взаємодії героїчної пісні-казки та первісного міфологічного епосу про першопредків - культурних героїв. Лише після того, як досвід державної консолідації завдав рішучого удару міфологізуванию історичного минулого, найважливішим джерелом епічних оповідей стають історичні або квазі-історичні перекази про міжплемінні війни, переселення, видатних військових ватажків тощо...

... На відміну від казки героїчний епос формується в процесі етнічної консолідації, розвивається та розповсюджується в ході етногенези та розселення племен; відтак, він менш проникний для міжнародних впливів.

Героїчний епос як жанр сформувався ще в усній традиції, і багато пам’ятників книжкового епосу зберегли сліди усної імпровізаторської техніки.

Героїчний епос спочатку виник в добу розкладу первісно общинного ладу, можливо, на стадії так званої військової демократії, в період посилення міжплемінних війн та утворення тимчасових військово-політичних союзів під егідою того чи того племені. Створення образу богатиря вимагало певного ступеня виділення особистості з первісної спільноти, а поява епічного тла була б неможливого без подолання родоплемінної замкненості. Героїчний епос зберігається та розвивається в античному та феодальному суспільствах за умов часткового збереження патріархальних уявлень, за яких типове для епосу зображення людських стосунків як кровних, родових могло ще не бути свідомим художнім прийомом. Спогади про первіснообщинні звичаї та правові норми складають субстрат епічних ідеалів. Для розуміння генези героїчного епосу та процесу його поступового розвитку з фольклорної стихії докласового суспільства дуже істотне виділення серії архаїчних епічних пам’ятників, що їх можна умовно віднести до ранніх форм епосу...

Архаїчні епічні пам’ятники складалися до чіткої державної консолідації народностей - носіїв епосу, а відтак вони широко користуються мовою міфу. Героїка виступає в них у казково-міфологічній оболонці, епічні вороги мають вигляд фантастичних чудовиськ, а богатирі сполучають воїнську звитягу з властивостями шаманів, чаклунів, зрідка царів-жерців. В сюжетах є релікти діянь культурних героїв, а головними темами залишаються боротьба з чудовиськами, героїчне сватання до нареченої та родова помста...

...Основними персонажами давньоскандинавського книжкового епосу поруч з героями-богатирями є самі боги - Один, Тор, Бальдр, Локі та інші. Проте в міфологічних еддичних піснях та переказах «Молодшої Едди» в образах богів насамперед підкреслені функції культурних героїв: Один виступає як культурний герой - творець та шаман (жрець), Тор - як героїчний борець, що захищає богів та людей від чудовиськ, Локі - як негативний варіант культурного героя..., міфологічний крутій-трікстер та порушник спокою... Один - здобувач- крадій священного меду (джерела шаманської та поетичної наснаги) та магічних рун, носій мудрості, магії та пророцтва... Локі - вічний здобувач (за допомогою викрадень та трюків) міфологічних цінностей у карликів та велетнів для богів, у богів для велетнів тощо, «оператор» їх вічного циркулювання...

Один, Тор та Локі водночас уявляються як предки, причому Один - батько головних богів, а Локі - батько хтонічних чудовиськ (Фенрір, Хйоль, Иормунганд, восьминогий кінь Слейпнір). Безпосереднім предком людей та соціальних станів в «Едді» виступає бог Геймдалль, щільно пов’язаний зі світовим деревом - ясенем Ігдрассілем, проте боги Один, Хйонір та Локі також берусь участь в оживленні деревних прообразів людей...

Загалом, в архаїчній епіці в цілому культурний герой - здобувач та деміург - постать, що, за деякими винятками, відмирає, хоч пережитки цього найдавнішого міфологічного типу цілком очевидні. Але культурний герой вищої формації - захисник «справжніх людей», культури та космосу від «нелюдей», хтонічних чудовиськ, велетнів та природного хаосу - займає в архаїчній епіці міцні позиції, а пережитково продовжує функціонувати і в низці пам’ятників, які ми умовно називаємо класичними...

Для архаїчної епіки типова суто міфологічна постать «матері», або «хазяйки» демонських богатирів... З цими персонажами можна порівняти ...у більш розвинених епосах королеву Медб в ірландських сагах, матір Гренделя в «Беовульфі»...

Велетні та хтонічні чудовиська виступають в архаїчних епосах інколи як зберігані вогню, небесних світил, культурних рослин та чудесних предметів, які здобувають герої, але набагато частіше - як військові вороги, викрадачі жінок та руйнівники, загалом і в цілому як представники хаосу, котрі борються проти космосу...

В архаїчній епіці часто виступає певна, доволі міфологічна дуальна система племен, що ворогують: «свого» - людського та «чужого» - демонського. Таке протиставлення анітрохи не перешкоджає тому, що в епосах згадуються та фігурують ще інші міфічні «світи» та «племена», але на передній план висунуті саме ці два «племені», які перебувають у стосунках постійної ворожнечі... Боротьба між двома племенами і конкретизує захист космосу від хаосу...

Те, що архаїчна епіка утримує з традиції власне первісного міфологічного епосу про першопредків- культурних героїв, слугує насамперед створенню епічного тла міфологічними засобами (герой осмислюється як міфічний предок, той, хто влаштовує життя та захищає людський світ від хтонічних сил, космос від хаосу), тоді як самі сюжети більшою мірою пов’язані з богатирською казкою. Від богатирської казки, зокрема, йде ланцюг епізодів поетичної біографії богатиря, а також його героїчно- непоступливий характер.

В героїчній епіці герої мають здебільшого божественне чи чудесне походження... Сігурд та Хельгі, що стоять на межі архаїчної та розвиненої епіки, в деяких варіантах - онуки Одина; те ж саме можна сказати і про ірландського Кухуліна - сина Луга (або плода інцестуального шлюбу Конхобара та його сестри). В розвинених епосах божественне походження та чудесне народження необов’язкові... Безпосередньо ініціаційний характер мають... отримання Кухуліном імені після вбивства лютого пса коваля, а також навчання його військового мистецтва у Скатах, випробування, яким піддає героїв ірландський чарівник Курої..., тощо. Першим подвигом, скоєним в юному віці, часто є помста за батька... Родова помста може виступити важливим стимулом до дії і в наступних пригодах героя.

Ми знаємо, що вельми важливою ланкою поетичної біографії героя є «героїчне сватання». Ця тема дістає розвитку у переказах про... Сігурда (його героїчне сватання «для іншого» - Гуннара - складає підгрунтя головної колізії), про Кухуліна тощо. Історії викрадення та повернення викрадених жінок посідають величезне місце в... скандинавському (з міфологічними піснями включно) та ірландському епосах. В ірландському епосі та в скандинавських піснях про Хельгі та Вйолунда розробляється також мотив кохання героя та сіди (феї) або валькірії...

В архаїчній епіці тип богатиря-воїна та героїчний характер конституювалися не остаточно, герой діє не лише силою, а й чаклунством... В міфологічних піснях «Едди» Один у вигляді збожествленого вождя-шамана певною мірою протистоїть Тору як богу-богатирю, наділеному надзвичайною силою.

В жартівливій «Пісні про Гарбарда» Один та Тор навіть зіштовхуються між собою як підступний хитрун та простак- силач, але таке загострення не поширюється на інші пісні та перекази.

Зрозуміло, в героїчних піснях «Едди», які можна вважати героїчною класикою, Сігурд, Хельгі та інші герої - вже типові богатирі-воїни...

... Героїчний характер призводить до богоборчості саме в архаїчній епіці, в якій так чи так присутнє міфологічне тло. Різноманітні конкретні найдавніші міфологеми, що лежать у підмурівку богоборчих епізодів в архаїчних епосах, самі по собі не пов’язані з героїчними характерами богатирів, але в епосах набувають саме такого додаткового мотивування. Богоборчі мотиви, підкреслю ще раз, специфічні для частини архаїчних епосів і малохарактерні для епосів класичних.

Навіть на найраннішій стадії героїчного епосу досить чітко виявляється національна своєрідність, точніше, своєрідність ареальна, етнічна. Вона, зокрема, виявляється в самому ступені архаїчності та формах її прояву, у відбитті різних господарчих устроїв, племінних організацій, ритуально-міфологічних традицій, тощо...

(Е.М.Мелетинский, «Введение в историческую поэтику эпоса и романа», М., Наука, 1986, «От мифа и героической сказки к эпосу. Ранние формы эпоса» С.62-78).







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.