Література західноєвропейського середньовіччя - Висоцька Н.О. 2003


Кельтський епос
Розділ II. Ранні форми середньовічної епіки

Ірландські саги

Ірландія має багату фольклорну традицію. Історія цього острова невіддільна від світу ірландських середньовічних саг, що потрапили на сторінки рукописів після утвердження у цій місцевості в V ст. християнства і дійшли до нас через усі перепони та непрості обставини, які неодноразово загрожували самому існуванню кельтської культури.

Слово сага (яке взагалі не ірландського походження) увійшло в ужиток лише у

Новий час. Самі ірландці називали свої оповіді словом seel "повість », "історія ". Нищівні напади вікінгів, загарбницькі походи лицарів-норманів, часи англійського панування в Ірландії призвели до загибелі величезної кількості рукописів. І все ж у Європі, хоча б як це було дивно, література середньовічної Ірландії поступається за своїм багатством лише грецькій та латинській. З VI по X ст. у Ірландії постійно трудилося не менше сотні скрипторіїв, діяльність яких далеко не зводилася до переписування текстів релігійного змісту. Рукописи більш пізнього часу переважно походять від-праваріантів, що виникли саме у ту епоху, та все ж важко навіть уявити собі, скільки ниток традицій перервалося і було втрачено.

У розпорядженні дослідників є списки саг, які датуються X ст. і в яких згадано близько двохсот назв, а загальна кількість історій, якою мав володіти вищий за рангом поет (оллам), визначається цифрою 350. 250 з них вважались «головними» (primscela), а 100 - «вступними» або «передуючими» (remscela). Це перший з принципів класифікації саг, якого дотримувались ірландські поети, що звалися філідами. Другим принципом був розподіл саг за сюжетами: сватання, викрадення, руйнування, видіння і т.д. Вже у Новий час до них додався третій принцип: віднесення саг до одного з так званих циклів - уладського, циклу Фінна, міфологічного та історичного, або, інакше, королівського.

Природно припустити, що вже в найранніші часи ірландські пости усвідомлювали розподіл саг на декілька великих груп в залежності від того, які в них використовувалися типи персонажів і колізій. На цю думку наводить і таке, висловлене, правда, не в перші віки християнської культури, твердження: «Той не філід, хто не узгоджує і не пов’язує між собою саги». Та все ж жодних прямих вказівок на певне впорядкування саг за циклами у ранньоір- ландській традиції не існує. Скоріше, філіди бачили у сагах якесь інше внутрішнє джерело упорядкування, яке важко виявити сучасним поглядом. Автори одного з серйозних досліджень кельтського минулого вважають, що це джерело - у довго утримуваній сагами релігійно-магічній ролі і твердій прив’язці до певних моментів буття. Характерно, що тексти переказів насичені нагадуваннями про те, що виконання саг за обставин, схожих на сюжетні, може принести успіх у справі. Це міркування є суттєвим, але не може бути єдиним ключем і застосовуватися до всіх саг однаковою мірою. Так чи так, але деякі з них все-таки демонстрували тенденцію до природньої циклізації до утворення єдності більш високого рівня. На прикладі найві- домішого ірландського епосу, «Викрадення Бика з Куальнге», ми бачимо, що деякі оповіді могли зливатися одна з одною, а інші неначе підлаштовуватися до основних сюжетних колізій головного тексту. Варто лише зауважити, що деяка надсагова єдність, помітна в одних випадках, зовсім не відчувається в інших. Буває й так, що сутнісний зв’язок можна віднайти між сагами, що належать взагалі до різних циклів.

Звичайно, погляд на ірландську традицію через призму розподілу на цикли є достатньо умовним. Стосовно різних часток спадщини середньовічної Ірландії саме слово «цикл» не може розумітися однаковим чином. Культура цієї країни, зафіксована в рукописах, перебувала у постійному становленні, переживала складні і багато в чому своєрідні процеси. Однак сама ця складність, переплетення архаїчності та новацій, творчої активності та дотримання багатовікових канонів і роблять знайомство з ірландською традицією достатньо привабливим як для фахівців, так і просто для зацікавлених читачів.

(За С.В. Шкунаєвим / Предания и мифы средневековой Ирландии. Подред. Г.К. Косикова. - М., 1991. )

Кельтський шолом

Загальна характеристика ірландських оповідей як ранніх епічних творів

...Виникає питання, що ми маємо на увазі, вживаючи терміни [ірландські] «міфи» та «легенди»? Під міфами ми маємо на увазі розповіді про богів, що стосуються таких подій, як (світо[творення, стосунки між богами, їхні битви з гігантами, демонами та іншими подібними супротивниками, а також їхньої ролі у формуванні пейзажу. Під легендами маються на увазі розповіді про історичних осіб, місця, предмети чи події, в яких нерідко є понадприродні елементи.

Джерелом наших знань щодо ірландської міфології є середньовічні документи. Коли вони писалися, ірландці стали християнами і більше не шанували стародавніх богів. Проте їх не забули, а просто знизили до рівня доісторичної раси, «племені богині Дану», належність якої до людей - це лише тонка машкара. Наприклад, одним з їхніх ватажків був Дагда, саме ім’я котрого означає «добрий бог». Середньовічні мешканці Ірландії вірили й в інші доісторичні раси, і до цих вірувань вони додавали елементи, що походили з Біблії, апокрифів та класичних авторів.

Основне населення середньовічної Ірландії складали гельські, або гойдельські кельти, від яких пішли гельські шотландці. Кельти вірили, що вони відняли острів у «племен богині Дану», і дія значної кількості легенд відбувається в гельський період. Ці легенди належать до трьох великих циклів:

а) уладський цикл, в якому розповідається про діяння Червоної Гілки та, зокрема, їхнього головного героя, Кухуліна;

б) цикл Фінна, в якому йдеться про подвиги Фінна МакКула та Фіанна;

в) королівські цикли, де головними героями є Кони Ста Битв та Кормак МакАрт.

Важко визначити, де в цих творах закінчується легенда і починається історія. Цикл Фінна здається повністю міфологічним, але в решті циклів можуть бути елементи справжньої історії.

Паралельно з ірландськими легендами існували легенди стародавніх бриттів; сліди їхніх богів, так само евгемеризованих, як ірландські, можна знайти у середньовічній уельській традиції. Вірування континентальних кельтів були також подібні, наскільки можна судити з нечисленних згадок в античній літературі та з інформації, отриманої завдяки археологічним дослідженням. Наприклад, у ірландців був бог Луг, аналогічний богу Ллеу у бриттів та Лугосу у континентальних кельтів...

(Cohlan Ronan, Irish Myth and Legend, 1985,p. 5-6)

Історія та легенда у центральному творі уладського циклу - «Викрадення бика з Куальнге»

...Час дії саг уладського циклу та, зокрема, «Викрадення бика з Куальнге», яке [традиційно] відносили до порубіжжя нашої ери, немов вміщували поміж двох епох. Про першу з них розповідається в оповідях, які ще повністю належать міфологічній традиції, щоправда, викладеній мовою вже іншої свідомості. Послідовність подій, що відносяться до цього часу, не є, по суті, історичною, - це послідовність актів творіння, в результаті котрих Ірландія здобула свій вигляд, а її мешканці стали власниками певної суми сакральних та профанічних цінностей. Ці акти творіння описуються у жорстких рамках, якими для упорядників відомої «Книжки Завоювань Ірландії» стали остаточно розроблені в їхній час (бл.ХІ ст.) принципи переліку «рас» завойовників острова, що йшли на зміну одна одній шляхом військових зіткнень або через інші причини. Таких «рас» традиційно налічується п’ять..., і лише після них, тобто шостими, до Ірландії прибули предки її історичного населення, сини легендарного Міля (або Міліда)...

...Життя саг... в рукописній традиції розпочалося близько VII ст. Події, про які в них оповідається, вміщувалися самими ірландцями на рубежі нашої ери, тобто віддалені від зазначеної дати на сім століть. Появу усних переказів про ці події більшість науковців, виходячи скоріш із здорового глузду, ніж з надійних доказів, відносять до II—IV ст. ... Ми маємо на увазі, що традиційна прив’язка «світу саг» до хронологічної шкали певною мірою обґрунтована. Так це чи ні? Відповісти на це питання очевидно можна лише рухаючись вже торованим шляхом, що його колись намітив Шліман, інакше кажучи, вийшовши з хибного кола даних самої традиції та звернувшися до матеріально зафіксованих свідчень минулого. Такі спроби робилися не раз, і їх результати з розвитком археологічної науки стають дедалі вагоміші. Взяті разом, вони дозволяють побачити свого роду матеріальний «негатив» текстів, які дійшли до нас. Якщо взяти зріз цього негативу близько рубежа нашої ери, виявляється, що він доволі точно відповідає відомостям саг. В той час дійсно існувала оспівана як резиденція короля Конхобара Емайн Маха в Уладі; Тара, яка вважалася резиденцією верховного правителя Ірландії; Круахан - столиця Коннахта - та багато інших поселень. Рівень матеріальної культури в цілому, а також у численних деталях відповідає в цей період такому,

який ми зустрічаємо в оповіді про «Викрадення бика з Куальнге». Це стосується зброї та способу ведення бою..., деталей одягу, устрою колісниць тощо. Отже, ірландські саги уладського циклу дійсно мають відношення до того відтинку часу, куда їх вміщує традиція.

Проте «світ саг» та самі саги - далеко не те саме. Не можна проводити прямі аналогії від усвідомленої нами історичної визначеності його матерільного наповнення до персонажів та подій, зображених в самих сагах...

... Як відомо, королева Медб та король Айліль, вирішивши здобути собі чарівного бика, що належав уладові Дайре, збирають для воєнного походу війська чотирьох королівств Ірландії. Разом з самим Уладом, північним королівством, їх, таким чином, виявляється п’ять... Якщо цілком очевидно, що чотирма королівствами вважалися Улад на півночі, Коннахт на заході, Лейн- стер на сході та Мунстер на півдні країни, то щодо п’ятої частини виникають сумніви. Логічно було б припустити, що нею була центральна частина країни. Справді, ми знаємо про існування такої області, що мала назву Міде, тобто якраз область центру...

...Насамперед, з’являється можливість якщо не об’єднати, то якось узгодити дві основні ...точки зору на зміст саги «Викрадення бика з Куальнге» - умовно кажучи, історичну та міфологічну. Серія героїчних переказів про Кухуліна, здійснені ним найзначніші подвиги та перенесені випробування оформилася у національний епос на тлі головного діяння, що надає їм всім смисл, - захисту найбільшого скарбу Улада, бика Дайре. Цей головний подвиг, який проходить крізь все, що він здійснив, був закладений в самому імені Кухуліна [«пес Кулана»] та історії про те, як він його отримав. Ще хлопчиком він прямує по слідах почту короля Конхобара та змушений битися з гігантським псом, який стереже череди та багатства, що належать ковалеві Кулану. Перемігши пса й тим самим залишивши володіння коваля без захисту, він дає обітницю до певного часу самому нести замість пса вартову службу. Вся доля Кухуліна, яка розгортається вже на тлі цілого королівства, служить своєрідним справдженням цієї обітниці - адже саме він один, коли всі уладські воїни і сам Конхобар вражені страшною хворобою, захищає кордони свого краю та зберігає від угону череди уладів та самого Бика, Донна Куальнге. Весь героїзм та чоловіча сила, якої тимчасово позбавлені герої королівства, зосереджені в Кухуліні і слугують порукою збереження найбільшого здобутку королівства. Тема захисту його кордонів від військ королеви Медб надавала ідеальну можливість нанизувати один на одний подвиги-двобої юного воїна...

(Шкунаев С., «Похищение быка из Куальнге» и предания об ирландских героях. В кн. Похищение быка из Куальнге, М.: Наука, 1985, с. 382-444).

Рождение Кухулина

Однажды, когда Конхобар вместе со своими самыми знатными воинами находился в Эмайн-Махе, случилось вот что. Налетели на окрестные поля птицы неведомой породы и стали пожирать все плоды, злаки, траву, всю зелень до самого

корня, так что остались после них лишь сухая земля да голые камни. Великая печаль охватила уладов при виде того, как погибает от этих птиц все пропитание их. И они решили снарядить девять колесниц, запрягши в них самых быстрых коней, какие только были в Уладс, чтобы пуститься в охоту на птиц. Выехал на охоту и сам Конхобар, и сестра его Дехтире сним; она в ту пору была уже взрослой девушкой и служила ему возницей. Выехали также и другие герои и возницы уладов, в том числе Брикрен, сын Карбада.

Тогда птицы, улетая от них, устремились в сторону горы Фуат и равнины Мур- темне, к Эдман, к равнине Брега. Прекрасна была стая, улетевшая от уладов. Во главе ее как вожак неслась большая птица, величайшая, прекраснейшая в мире. Девятью двадцать было число всех птиц: они разделялись на пары, каждая из которых была соединена цепочкой из светлого золота. Двадцать же птиц прекрасной раскраски летели впереди других при каждой переправе, и каждая пара их была соединена цепочкой из красного золота.

Затем птицы исчезли из глаз уладов, и никто не знал, куда они девались, кроме трех птиц, которые полетели на юг. Улады устремились вслед за ними, но тут настигла их ночь, так что и эти три птицы скрылись от них.

- Распряжем наших коней и поставим вместе колесницы,— сказал Конхобар. - Пусть кто-нибудь пойдет на разведку, поискать, не найдется ли какого-нибудь жилья или пристанища для нас на эту ночь.

Пошли Копал Победоносный и Брикрен на разведку. Недолго пришлось им бродить: вскоре заметили они одиноко стоящий дом, не очень большой, с виду недавно построенный и крытый белыми птичьими перьями. Он был внутри вовсе не отделан и ничем не убран; не было в нем даже полатей и одеял. Только задний угол был приспособлен под кухню. Не было видно в доме никаких ценных вещей и даже ничего съестного. Двое хозяев, муж и жена, сидевшие в доме, ласково приветствовали вошедших.

Копал Победоносный и Брикрен вернулись к Конхобару и другим уладам и рассказали им все, что видели и разузнали.

- Какая польза нам идти в этот дом? Нет там ничего путного, даже пищи никакой. Да и мал он, чтобы приютить нас всех.

Все же улады решили направиться в этот дом. Они вошли в него все, сколько их было, поместились в нем со всеми своими конями и колесницами, и оказалось, что все это заняло очень мало места в доме. И они нашли там вдоволь пищи и одеял, всякого удобства и приятности; никогда еще не случалось им лучше проводить ночь.

После того как они с удобством там расположились, они увидели в дверях мужа, с виду юного, необычайно высокого роста, с прекраснейшим в мире лицом. Он сказал им:

- Если вы считаете, что уже пришло время для ужина, то он будет вам сейчас подан. Ибо то, что вы ели раньше, было только закуской.

- Время как раз подходящее, - ответил Брикрен. И тогда им были поданы всякие кушанья и напитки, по вкусу и желанию каждого, после чего они, насытившись, захмелели и развеселились.

Тогда гот же муж им сказал:

- Моя жена лежит сейчас в соседней комнате и мучится, рожая. Хорошо было бы, если б эта девушка с белой грудью, что с вами, пошла помочь ей.

- Пусть идет, - сказал Конхобар.

Дехтире вошла в комнату, где рожала женщина. Вскоре та произвела на свет мальчика. В это же самое время статная кобыла, что была при доме, принесла двух жеребят, и юный муж подарил младенцу этих жеребят на зубок.

Когда улады утром проснулись, не было больше ни дома, ни хозяев, ни птиц, а одна лишь пустая равнина вокруг них. Они вернулись в великую Эмайн-Маху, захватив с собой новорожденного мальчика, кобылу и двух жеребят, которые остались подле них. Мальчик воспитывался при Дехтире, пока не подрос и не стал юношей. Тогда напала па него болезнь, и он от нее умер. Сильно оплакивали его все в Эмайн-Махе.

Больше всех печалилась Дехтире о смерти своего приемного сына. Три дня она ничего не ела и не пила. Затем, после такой тяжкой скорби, ею овладела сильнейшая жажда. Подали ей чашку с питьем. Когда она поднесла ее к губам, ей показалось, что какой-то крошечный зверек хочет прыгнуть ей в рот из чашки. Она дунула, чтобы отогнать его. Посмотрели все: никакого зверька не было больше видно. Снова подали ей чашку, чтобы она глотнула. И в то время, как она пила, зверек проскользнул ей в рот и пробрался внутрь ее.

Тотчас же она впала в сон, длившийся до следующего дня. Во сне ей предстал некий муж и возвестил, что ныне она зачала от него.

- Это я создал птиц, - сказал он ей – Я побудил вас гнаться за птицами до того места, где я создал дом, приютивший вас. Я создал и женщину, мучившуюся родами; я же принял облик мальчика, который там родился, и меня воспитала ты; это меня оплакивали в Эмайн-Махе, когда мальчик умер. Но теперь я снова вернулся, проникнув в твое тело в виде маленького зверька, который был в питье. Я — Луг Длинной Руки, сын Этлепа, и от меня родится сын, ныне заключенный в тебе. Сетанта будет имя его.

После этого Дехтире забеременела. Пошли от этого меж уладов споры и ссоры, ибо никто не мог попять, от кого зачала она. Говорили даже, что виновник этого - сам Конхобар; ибо она часто спала возле него, так как он был к ней очень привязан.

После этого к Дехтире посватался Суалтам, сын Ройга. И Конхобар отдал ему сестру в жены. Она очень стыдилась взойти на его ложе, будучи уже беременной. Она подошла к столбу, оперлась на него плечом и стала бить себя по спине и бедрам, пока - как ей показалось - не освободилась от плода. И сразу же она обрела вновь свою девственность.

После этого она взошла на ложе Суалтама и родила ему сына. Величиной с трехлетнего ребенка был младенец. Приемным отцом его стал Кулан-Кузнец. Сетантой назвали мальчика, и имя это он носил до тех пор, пока не убил пса Кулана и не отслужил ему за это: с той поры стали звать его Кухулином.

(Исландские саги. Ирландский эпос- пер. А.А.Смирнова // БВЛ. М.: «Художественная литература», 1973. - С.583-586.)

Повесть о Байле Доброй славы

Байлс Доброй Славы был единственным сыном Буана. Он вызывал любовь к себе во всех, кто хоть раз его видел или только слышал о нем, как в мужчинах, так и в женщинах, из-за доброй молвы, шедшей о нем. Но сильнее всех полюбила его Айлен, дочь Лугайда. Он полюбил ее также. И они сговорились встретиться в Росс- на-Риге, что на берегу Войны Брегской, чтобы заключить там союз любви.

Байле двинулся в путь из Эмайн-Махи к югу и, миновав гору Фуат и равнину Муртемне, достиг местности, прозванной Трайг-Байли. Там он и его спутники выпрягли коней из колесниц и пустили их пастись на лужайке.

Они отдыхали там, когда вдруг предстал им страшный образ человека, направлявшийся к ним со стороны юга. Он двигался стремительно, он несся над землей, как ястреб, ринувшийся со скалы, как ветер с зеленого моря. Наклонен к земле был левый бок его.

- Скорей к нему! - воскликнул Байле. - Спросим его, куда и откуда несется оті, к чему спешит так.

- Я стремлюсь в Туайг-Инбер, - был ответ им. - И нет у меня иной вести, кроме той, что дочь Лугайда полюбила Байле, сына Буана, и направлялась па свиданье любви к нему, когда воины из Лагена напали на нее и убили ее, как и было предсказано друидами и ведунами, что не быть им вместе в жизни, но что в смерти будут они вместе вовеки. Вот весть моя.

И с этим он покинул их, и у них не было силы удержать его.

Когда Байле услышал это, он упал на месте мертвым, бездыханным. Вырыли могилу ему, насыпали вал вокруг нее, поставили каменный столб над ней, и стали улады справлять поминальные игры над могилой его. И выросло тисовое дерево на могиле этой, с верхушкой, похожей видом на голову Байле. Потому-то и зовется место это Трайг-Байли.

А страшный образ направился после этого на юг, в то место, где была Айлен, и проник в лиственный домик ее.

- Откуда явился этот неведомый? - спросила девушка.

- С севера Ирландии, из Туайг-Инбер, - был ей ответ.

- Какие же вести несешь ты? - спросила девушка.

- Нет у меня вести, из-за которой стоило бы печалиться здесь, кроме той, что в Трайг-Байли видел я уладов, справлявших поминальные игры, после того как вырыли они могилу, насыпали вал вокруг нее, поставили каменный столб над ней и вырезали имя Байле, сына Буана, из королевского рода уладов. Ехал он к милой своей, к возлюбленной, которой отдал сердце свое но не судьба была им вместе быть в жизни, увидеть друг друга живыми.

Он унесся, окончив злую повесть свою. Айлен же упала мертвой, бездыханной, и погребли ее, как и Байле. И выросла яблоня из могилы ее, разрослась она на седьмой год, а на верхушке ее - словно голова Айлен.

Когда прошло семь лет с того дня, друиды и ведуны срубили тис с головой Байле и сделали из его ствола таблички, на которых поэты и рассказчики стали записывать повести о любви, сватовствах и разных деяниях уладов. Так же поступили и лагены с яблоней Айлен; а они писали о своих деяниях на табличках из ее ствола.

Настал канун Самайна, и все собрались праздновать его у Кормака, сына Арта. Поэты и люди всех ремесел сошлись на праздник, по обычаю, и были туда же принесены таблички эти. Увидев их, Кормак велел подать их ему. Взял он их, одну в правую, другую в левую руку, так что они были обращены лицом друг к другу. И тогда одна сама прыгнула к другой, и они соединились так, как жимолость обвивается вокруг ветви; и невозможно было разъединить их.

Так и сохранили их, как другие драгоценные предметы, в сокровищнице Темры.

Сказал поэт:

Благородная яблоня Айлен, Несравненный тис Байле! Того, что хранят нам древние песни. Не понять неразумному слуху.

(Исландские саги. Ирландский эпос- пер. А. А. Смирнова // БВЛ. М.: «Художественная литература», 1973. - С.674-675.)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.