Література західноєвропейського середньовіччя - Висоцька Н.О. 2003


Відмінності між героїчним епосом та куртуазним романом
Розділ V. Лицарський роман

Куртуазний роман прийшов до Франції на зміну героїчному епосові у формі т.з. chanson de gestes. Розквіт героїчного епосу відноситься до першої половини XII ст., хоч жести писалися й пізніше, а куртуазний роман розпочав бурхливий розвиток з другої половини того самого століття. Жести користувалися силабічним десяти- складником, прикрашеним асонансами, та поділялися на лесси нерівної довжини; героїчний епос був принципово анонімний.

Героїчна жеста, як відомо, мала історичний або квазіісторичний характер, в певній формі моделювала французьку військово-політичну історію; її епічний час - доба Карла Великого...Жеста була в принципі просякнута національним пафосом, який зрештою підкоряв собі свавілля героїчних характерів епічних персонажів; оспівувалася васальна вірність...

Куртуазний роман написаний восьми- складником, що римується попарно… .Автор, як правило, відомий, що підкреслює не лише зростання авторської свідомості, а й відмову від авторитету традиційної «колективності», яка гарантувала достовірність, визнання певного права на літературну вигадку та літературну «майстерність». Куртуазний роман охоче вдається до напрочуд чужої жесті атмосфери казковості та прямого використання казкових мотивів та фантастики. Він байдужий до національного минулого і різко пориває з французькою історичною тематикою... Бретонський цикл, який характеризує тематику класичної форми французького роману, висуває як епічне тло на місце Карла Великого та його паладинів - напівказкового короля Артура та його лицарів Круглого Столу. Двір Артура позбавлений національно-патріотичного забарвлення та мислиться як космополітичний центр зразкового лицарства. Самі лицарі здійснюють героїчні подвиги вже не в ім’я «солодкої Франції» та християнської віри і не заради феодальних інтересів, а цілком поза сферою сеньоріально-васальних стосунків, в ім’я особистої слави взірцевого лицаря, для захисту слабких та несправедливо скривджених, за проханням та для захисту честі прекрасних дам.

Найбільш несамовиті і навіть люті героїчні характери в епопеї жили національними або принаймні місцевими феодальними інтересами, а лицарі в романі, стурбовані лише дотриманням станового «міжнародного» лицарського кодексу, - справжні «індивідуалісти». В романі відбувається, таким чином, певна емансипація особистості і навіть часткове відкриття «внутрішньої людини».

В лицарському романі висувається на перший план любовна тема. Кохання як вираження особистісного та власне романічного первнів у певний спосіб врівноважується лицарськими подвигами як вираженням дещо перетвореного епічного, героїчного первеня. Кохання та подвиги часто виступають в амбівалентних стосунках, бо кохання може відволікати від подвигів, але може й повинно надихати на них. Подібні конфлікти та їхнє подолання посідають значне місце в лицарському романі, особливо в творах Кретьєна де Труа, класика віршованого куртуазного роману. Зображення кохання та душевних

конфліктів тягне за собою перші спроби психологічного аналізу

(Мелетинский Е.М. Средневековый роман. Происхождение и классические формы. М., Наука, 1983, С. 29-30)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.