Література західноєвропейського середньовіччя - Висоцька Н.О. 2003


Середньовічна драма
Розділ VІ. Міська література

Середньовічна європейська драма - явище унікальне. З одного боку вона своїм корінням сягає у язичницькі традиції. На основі давніх обрядових ігрищ, ритуальних та культових дійств відточувалось мистецтво речитативу, міміки та пластики. З іншого боку середньовічний театр змістовно формується під безпосереднім впливом християнської ідеології, і першим сценічним майданчиком для так званої літургійної драми стають християнські храми. Літургійна драма дала поштовх для розвитку основних видів середньовічної драматургії - містерії, міракля та мораліте.

Містерії були найбільш розповсюджені в Англії та Франції. Вони демонстрували глядачеві епізоди з Біблії. Однією з перших таких містерій було "Дійство про Адама". Починаючи з XIII ст. містерії поєднуються у цикли, які відтворюють світову історію в біблійній інтерпретації - від першого дня творіння до Страшного Суду. Але центральними подіями були народження, смерть та вознесіння Христа.

У XIII ст. виникає також інший жанр літургійної драми - міраклі ( від французького "miracle" - чудо). Джерелами міраклів були оповідання про чудеса Богоматері чи святих. Ці драматичні дійства дозволяли домішок романтичних, авантюрних та побутових елементів. Один з ранніх міраклів - "Міракль про Теофіла" Рютбефа - став першою обробкою легенди про продаж людиною своєї душі дияволу.

У XV ст. у Франції та Англії виникає новий жанр - мораліте. Мораліте - алегорична драма, що пропонує дуже спрощене уявлення про життя. Але ця спрощена, алегорична модель базувалась на системі середньовічної християнської моралі. Таке дійство було по суті театральною проекцією моральної свідомості, знанням про добро і зло. Вважалось, що перед людиною завжди постає лише два варіанти вибору - поганий та добрий, і треба тільки вчасно підказати їй вірний шлях.

Походження середньовічної драми

У європейської драми було два народження. З'явившись на світ у середині першого тисячоліття до нашої ери, вона обійшла все коло середземноморських земель, бачила велич Афін та велич Рима, бачила багатотисячні театри, охоплені жахом та співчуттям, оглушені сміхом. Вона почала вмирати - вкладатися на довгий сон у гробниці бібліотек, одягатися у пергаментні та папірусні савани - задовго до того, як помер театр. Але помер і він із загибеллю античної культури, зламаної і своєю одряхлілістю, і молодою силою варварських народів.

Через три-чотири століття драма народилася знов - невпізнанно іншою, але, як і вперше, з ритуалу... Яка сила породила драму, чого не вистачало католицькому богослужінню, яке досягло у IX ст. ритуальної повноти і з того часу до наших днів... зовсім не змінило своїх принципів і лише незначно змінило свій склад?...

...Не можна мислити генезу середньовічної драми поза церковним ритуалом це призводить до безплідних парадоксів. Але мислити її виключно літургійною також не можна - це заводить у глухий кут. Сила, що породила драму, має бути і позаположна і співпричетна відправі, не має цілком підходити під принципи організації католицького культу і разом з тим не повинна спричиняти в ньому реакцію відторгнення.

Таку силу не може мати ні професійна, ні соціальна група - її може акумулювати лише універсальна та засаднича форма життєдіяльності, в межах котрої відбувається орієнтування людини у природному та суспільному космосі. Іншими словами, знов-таки ритуал. В даній книзі висувається та, мірою можливого, обгрунтовується припущення, що силою, яка зламала або перехитрила захисні механізми християнського культу та внесла у зроблені нею розломи зерно майбутньої драми, був карнавал. Точніш, не карнавал у суворому сенсі, що відлився у свої класичні форми в XI—XIII ст., а весь річний цикл народних, застановчо поганських, сезонних обрядів карнавального типу...

(Андреев М. Средневековая европейская драма. Происхождение и становление. М.: Искусство, 1989, с. 5-8)

Ігри шляхти перед замком

Народження середньовічної драми з великодневої літургії

...Театральність християнської відправи, чиї учасники в явний спосіб поділяються на глядачів (паству) та акторів (целебрант, міністранти, хор), а простір - на глядачеву залу (неф) та сцену (вівтар, святилище), чия дія обмежена суворими структурними закономірностями, проходить у своєму русі класичні композиційні фази (зав'язку, кульмінацію, розв'язку), має сюжет, відбувається у діалогічному обміні репліками між священиком та хором, коментується красномовними жестами та позами, вимагає складного реквізиту, обставлена пишними декораціями, супроводжується урочистою музикою, - театральність, повторюю, храмової християнської дії, особливо католицької та православної, одразу впадає у вічі...

...В літургії церковного року вирізняються два відносно автономні сезони: різдвяний та великопістно-великодневий... Проте і різдвяний цикл не може вважатися цілком завершеним, хоча б через те, що за народженням Спасителя має йти саме

спасіння. Лише Великдень святкує подію, яка не має історичного продовження, оскільки воскресінням закінчується земна місія Христа. Не дивно, що в усьому церковному році лише дев'ять передвеликодневих тижнів... виявилися пов'язаними єдиним та цілісним, без вад та провалів, сюжетом.

Будучи сюжетом ритуальним, він відтворює, що цілком природно, композиційні фази сезонного ритуалу як такого: в ньому чітко розрізняються періоди жалоби та утримання, очищення, накопичування нових сил та святкування.

Коли богослужебний рік входить у Страсний тиждень, коли через ритуальний простір храма проглядає історичний (та міфологічний) простір Масличної гори, Гетсиманського саду, палацу Ірода Великого, Голготи, коли ритуальний час літургії починає рухатися в одному ритмі з історичним (та міфологічним) часом Єрусалима за кілька днів до 14 нісана,... тоді карнавальний сюжет зустрічається з євангельським. Сценарій зустрічається з текстом. Літургія Страсного тижня - місце зустрічі античного та давньосхідного карнавала, що уникнув смерті завдяки страсним розділам Нового Заповіту, з карнавалом новоєвропейським, середньовічним, який проріс у католицьку відправу. Перша драма мала народитися тут - де зійшлися ритуальна драматургія відправи, ритуальна драматургія карнавала та потенційна драматургія Євангелія.

(Андреев М. Средневековая европейская драма. Происхождение и становление. М.: Искусство, 1989, с. 58; 80)

Драматургічні жанри пізнього середньовіччя

..."Час міракля як жанрового різновиду середньовічної драми прийде набагато пізніше - через століття [у XV ст]. Твори цього драматичного підвиду, створені у другій половині XIV ст., які дійшли до нас вельми багатою колекцією... і схожі, і несхожі на міракль Рютбефа. Об'єднує їх вирішальна роль Богоматері, яка здатна відвернути покарання від найзапеклішого злочинця та виклопотати прощення для найчорнішого гріха...

..."Фарс має сусідити з містерією, в принципі він повинен поділяти з нею місце на тому самому кону. Середньовічне пекло не може обійтися без раю, середньовічний чорт - без янгола...

Для французького та італійського фарсу (час масового виробництва XV ст.) драматична дійсність обмежується побутом, а функція сміху - чистою карнавальною агресивністю, не ускладненою жодними ідеологічними завданнями. У французькому соті (те саме XV ст.) від побуту здійснюється сходження до соціально- політичної реальності, відповідно підвищується універсальність сміху, проте він залишається відверто агресивним. Форму будь-якого з цих піджанрів французького комічного театру, інколи обох разом, може набирати німецький фастнахтшпіль (перші пам’ятки з XIV ст.) У французькому (з кінця XIV ст.) та англійському (XV ст.) мораліте предметом зображення стає не сама дійсність, а її загальний сенс (життя - смерть, добро - зло), виведений на сцену в алегоричній колізії алегоричних постатей. Сміх в мораліте, головно, французькому (англійські, за одиничними винятками, більш однотонні), зберігає агресивність та універсальність, але, як і раніш, нічого не випробує: шлях до істини має на увазі захоплення неправдою, але не потребує сміхового зниження. Лише в містеріях..., де дійсність сакральна, сміх набуває "світоглядного" (термін М. М. Бахтіна) або життєтворчого характеру: комічне стверджується на території священного та стверджує його в ньому самому. Але агресивність, пряму спрямованість на конкретне зло сміх у містерії втрачає...

(Андреев М. Средневековая европейская драма. Происхождение и становление. М.: Искусство, 1989, С. 184, 188, 190-191).

Опис постановки містерії сучасниками

"...У вищезазначеному році (1437) були представлені в Меці на майдані «Страждання господа нашого Ісуса Христа.» і був побудований театр у найблагородніший спосіб. Від мав дев'ять сидінь заввишки, а також ряди навколо; а позаду знаходилися великі та довгі сидіння для сеньорів та для дам. Й виконував роль Господа Бога священик на ймення Ніколь з Невшателя, в Лотарингії, який був на той час кюре церкви св. Віктора в Меці. Життя зазначеного кюре було у величезній небезпеці, і він мало не помер, перебуваючи на хресті, оскільки в нього припинило битися серце, і він помер би, якби йому не надали допомогу. ...І тривала ця містерія чотири дні. В цій виставі брав участь ще один священик на ім’я Жан де Місейль, котрий грав роль Юди; але оскільки він провисів надто довго, він також ледь не помер, бо серце в нього зупинилося; через це його поспіхом витягли з петлі, віднесли до найближчого місця та відтирали оцетом, щоб він оговтався. Паща, яка слугувала входом до пекла на зазначеній виставі, була дуже добре зроблена; бо за допомогою певного механізму вона відчинялася та зачинялася сама собою, коли чорти хотіли увійти до пекла або вийти з нього. І мала ця голова два сталеві ока, які сяяли на диво...

(L. Petit de Julleville, Le mysteres, t.II, Paris, 1880, pp. 12-13; Цит. за Хрестоматия по истории западноевропейского театра, т.1, М.: Искусство, 1953, С.108-109).

Міракпь. Рютбеф. Чудо о Теофиле (уривки)

Здесь начинается история Теофила.

Теофил

Мой господин! В моей мольбе

Я столько помнил о тебе!

Все роздал, раздарил, что мог,

И стал - совсем пустой мешок.

Мой кардинал сказал мне: "Мат!"

Король мой загнан в угол, взят,

Дая вот - нищенствую сам...

Подрясник свой к ростовщикам

Снесу иль жизни я лишусь...

И как с прислугой разочтусь?

И кто теперь прокормит их?

А кардинал? Ему до них Нет дела...

Новым господам Пусть служат...

Он к моим мольбам Не снизойдет...

Чтоб он издох!

Ну, хорошо! Я сам не плох!

Будь проклят верящий врагу:

Сам провести его могу.

Чтобы свое вернуть, готов

Пойти на все без дальних слов.

Его угроз не побоюсь...

Повешусь, что ли? Утоплюсь?

Отныне с ним я вовсе квит,

Путь для меня к нему закрыт...

Эх, славный бы провел часок

Тот, кто его бы подстерег,

Чтобы посечь, пообтесать!

Вот только как его достать?

Он так забрался высоко,

Что нам добраться нелегко,

Его нельзя и палкой вздуть:

Сумеет быстро улизнуть...

Ах, если б только удалось,

Ему бы солоно пришлось...

Смеется он моим скорбям...

Разбилась скрипка пополам,

И я совсем безумным стал!

Смотри, что слух пойдет, - скандал

Меня прогонят от людей,

Запрут, не пустят к ним, ей-ей,

И всякий словом попрекнет,

Укажет пальцем, скажет: "Вот,

Как с ним хозяин поступил..."

Здесь идет Теофил к Саладину, который говорил с дьяволом, когда хотел

Саладин

Эге! Что с вами, Теофил?

Во имя господа! Ваш лик

Печален, гневен... Я привык

Всегда веселым видеть вас...

Теофил

Ты знаешь сам: в стране у нас

Я господином был всегда.

Теперь - богатства нет следа.

Всего ж грустней мне, Саладин,

Что я, как верный паладин,

Не забывал латинских слов

И по-французски был готов

Без всякой устали хвалить

Того, кто по миру ходить

Заставил нагишом меня.

И потому решаюсь я

По непривычному пути

К делам неслыханным идти

Затем, чтоб только как-нибудь

Свое достоинство вернуть.

Его терять - позор и стыд.

Саладин

Честь ваша мудро говорит:

Тому, кто злата видел свет,

Ведь ничего ужасней нет,

Чем к людям в рабство поступить,

Чтоб только сладко есть и пить

И слушать грубые слова...

Теофил

Совсем кружится голова...

О Саладин, мой друг и брат!

Еще немного - и навряд

Не лопнет сердце у меня!

Саладин

Мученья ваши вижу я,

Кто столько заслужен, как вы,

В таких делах и головы

Своей лишиться может вдруг.

Теофил

Увы! Все так, мой верный друг!

И потому прошу тебя,

Не скажешь ли, меня любя,

Какие в свете средства есть,

Чтобы вернуть богатство, честь

И милость? Я на все готов.

Саладин

Угодно ль вам без лишних слов

В борьбу с хозяином вступить?

Тогда вы будете служить

Вассалом у того, чья власть

Воротит вам не только часть,

Но больше, чем хотели вы,

Богатства, почестей, молвы.

Поверьте мне, не стоит ждать.

Пора вам дельно поступать.

Я вашего решенья жду.

Теофил

На это с радостью иду.

Исполню твой совет благой.

Саладин

Идите с миром вы домой.

Как ни грусти, придется им

Вернуть вас к почестям былым.

Я завтра утром здесь вас жду.

Теофил

Приду, брат Саладин, приду!

Да сохранит тебя твой бог,

Когда б ты все исполнить мог. [...]

Здесь раскаивается Теофил; он приходит в капеллу Мадонны и говорит:

Безумец жалкий я!

Куда теперь пришел!

О, расступись, земля!

Я в ад себя низвел.

Когда отрекся я и господином счел

Того, кто был и есть источник всяких зол.

Я знаю, согрешив, отверг святой состав.

Я бузины хлебнул взамен целебных трав

Над хартией моей злой дьявол тешит нрав,-

Освободит меня, живую душу взяв.

Меня не примет бог в свой светлый вертоград

Душа моя пойдет к чертям в кипучий ад

О, расступись, земля! Там каждый дьявол рад,

Там ждут они меня, клыки свои острят

Господь, что делать мне, безумцу, научи?

Всем миром надо мной занесены бичи.

Всех адских глаз в меня направлены лучи

Все двери предо мной закрылись на ключи!

Сойду ль когда с пути моих безумных дел?

За малое добро я господа презрел,

Но радости земли, которых я хотел,

Закинули меня в безрадостный предел!

Семь лет иду тропой твоею, сатана!

Трудна моя вина от хмельного вина;

Расплата за грехи мне скоро суждена.

Плоть плотникам-плутам в аду обречена.

Больной душе моей возлюбленной не стать.

Мадонну за нее не смею умолять.

Плохие семена пришлось мне рассевать:

В аду придется им расти и созревать

Безумен я, увы! Темна судьба моя!

В отчаяньи и я и ты, душа моя!

Когда бы смел просить святой защиты я.

Тогда спаслись бы мы - моя душа и я.

Я проклят и нечист. В канаве место мне.

Я знаю, что сгорю на медленном огне.

Такой ужасной смерть не снилась и во сне:

Я мукою своей обязан Сатане.

Уже ни на земле, ни в небе места нет.

Где черти обдерут несчастный мой скелет?

В кромешный ад итти совсем охоты нет,

А господу я враг, - закрыт мне райский свет.

Не смею умолять святых мужей и жен:

Я к дьяволам ходил нечистым на поклон;

Проклятый свиток мой моим кольцом скреплен!

В несчастный день я был богатством искушен...

Святых мужей и жен не смею я молить,

Мадонну кроткую не смею я любить,

Но чистоту ее осмелюсь восхвалить:

Я знаю - за хвалу нельзя меня хулить.

Здесь обращается Мадонна к Т е о ф и л у и говорит:

Мадонна

Кто там нашел в капеллу, путь?

Теофил

О, дай лишь на тебя взглянуть!

Я - бедный Теофил,

Кош сам дьявол заманил,

И обольстил, и окрутил.

Спасенья жду.

К тебе с молитвою иду:

Не дай погибнуть мне в аду,

В пучине зла.

Меня лишь крайность привела.

Меня ты некогда звала

Слугой своим.

Мадонна

Иди отсюда, пилигрим.

Расстанься с домом ты моим.

Теофил

Не смею, нет!

О роз благоуханный цвет!

О белых лилий чистый свет!

Что делать мне?

Попал я в сети к сатане,

Неистов он, жесток ко мне.

Что предпринять?

Я не устану призывать

Твою святую благодать,

О дева дев!

Сойди ко мне, небесный сев.

Теофил

О дева, -так! Попал, несчастный, я впросак.

Труд потерял, кто сеял так:

Не проведешь теперь!

Здесь приходит Теофил к кардинал у; он вручает ему хартию и говорит:

Я здесь, во имя вышних сил,

Хоть грех тяжелый совершил.

Должны вы знать,

Что душу мне пришлось продать;

Пришлось худеть и голодать,

И был я наг,

А Сатана, лукавый враг,

Завел меня в глухой овраг!

Вина тяжка,

Но девы светлая рука

Меня вернула, бедняка,

На правый путь.

Я мог кривым путем свернуть

И в преисподней потонуть,

В пучине зла,

Затем, что добрые дела

Душа навеки предала,

И бес велел

Расписку дать и захотел,

Чтоб я на ней запечатлел

Печать кольца.

Потом страдал я без конца,

Не смея приподнять лица

И весь в огне.

Пошла святая к Сатане,

Вернула ту расписку мне

И знак кольца.

Теперь прошу вас, как отца,

Чтоб знали чистые сердца,

Ее прочесть.

(Хрестоматия по истории западноевропейского театра, т.1, М.: Искусство, 1953 пер. А. Блока. 97-102)

Мораліте.

Звичайна Людина

На сцепу виходжу я. Звичайна Людина

З.Л. Таке у мене відчуття, що дивне щось, а може і жахливе

Повинно статися зі мною.

А хто це там - той, хто на вид такий страшний та лютий?

На сцену виходжу я, Посланець Смерті

П.С. Я, Смерті Посланець, прийшов з Країни Мертвих

Тебе з собою заберу. Готуйся в подорож останню.

З.Л. О Смерть! Завжди приходиш ти тоді,

Коли найменше думаєш про тебе

Дозволь мені хоч попрощатись з тими,

Кого любив, хто дорогий мені.

П.С. Тож квапся! Твій спливає час!

На сцену виходимо ми, його Товариші

З.Л. Мої товариші! Ми провели багато

Часу разом - у радощах і горі

Пораду ви завжди мені давали

Тож і тепер, я сподіваюсь,.

Ви зможете мені допомогти

Т. О ні! Прийшли лише для того.

Щоб попрощатися з тобою. Прощавай.

На сцену виходимо ми, його Рідня

З.Л. Улюблені мої і рідні, ви втіхою усе моє життя

Були для мене. Тож благаю зараз

Допоможіть мені - у скруті я страшній.

Р. О ні! Прийшли лише для того,

Щоб попрощатися з тобою. Прощавай!

На сцену виходжу я, його Життєві Сили

З.Л. О Сили, вас благаю - не лишайте

Мене на самоті. Потрібні ви мені

Так, як ніколи.

Ж.С. Підтримували ми тебе так часто,

Надаючи наснаги та бажання жити,

Творити щось нове. А зараз

Енергію вже вичерпано вщент.

Тож вибачай, бувай!

З.Л. О боже! Вже минає час

А я знайти ніяк не можу

Когось, хто б допоміг мені!

На сцену виходжу я, його Добрий Вчинок.

Д.В. Прийшов тобі допомогти.

Бог милосердний, він врятує

Від пекла душу, що добро чинила.

З.Л. О! Якби я знав раніш

Від кого порятунку слід чекати

То набагато більше Добрих Вчинків

Я б за життя здійснив!

Усі разом:

Нехай усім щастить, хто п 'єсу цю дивився

І тим нехай щастить, хто в ній зіграв!

(The History of Medieval Literature, Vol.3 - Cambridge U-ty Press, 1961, p. 342-343, пер. О. Горенко).

Фарс. Адвокат Патпен (уривки)

Действие переносится в суд.

Перед придурковатым судьей предстают Гильом, Аньеле и Патлен, пришедший защищать пастуха.

Патлен

Судье почтенному - привет!

Желаю вам на много лет

Здоровья, силы и...

Судья

Того же

Вам от души желаю тоже.

Прошу поближе. Дело есть?..

Решать его сочту за честь.

Наденьте шляпу. Поскорей...

Я тороплюсь... Живей... живей.

Суконщик

Ах, погодите лишь мгновенье,

Сейчас придет он, без сомненья.

Судья

Да кто?

Суконщик

Мой адвокат... Сейчас

Сюда придет он, чтобы вас

С моим процессом ознакомить...

Судья

Мне нужно время экономить...

Суконщик

Одну минуточку.

Судья

Здесь суд,

А не базар.

Меня все ждут.

И тут на площади и там...

И нет конца моим делам...

Ответчик есть? Да?

Начинайте

И сами иск свой предъявляйте.

Суконщик

Я пастуха к суду призвал.

Он, негодяй, перебивал

Моих овец и весь мой скот...

Судья

Пускай ответчик подойдет.

Суконщик

Вот он в толпе, губитель мой!

За чьей-то спрятался спиной.

Ага! Молчит! Не молвит слова.

Тебя повесят, вора злого!

Судья

Молчать! Спокойствие хранить!

Обоих нужно допросить.

Вы излагайте!

Суконщик

Он их бил

И мясо в город отвозил.

Он мной воспитан был, как надо

И вот за милости награда.

Его кормил я и потом

Назначил даже пастухом.

Судья

А за работу вы платили?

Его расписки сохранили?

Патлен

Ах, вид такой, что наш купец

Ни гроша не платил.

Суконщик

Творец!

Патлен!

Он сам!

Его улыбки,

Лицо и голос...

Без ошибки!

Судья

Зачем закрылись вы рукой?

Зубная боль?

Патлен

Да, ветер злой

Оттуда дует, и боюсь,

Еще вдобавок простужусь.

Судья

Желаю вам, чтоб не болело...

Однако нужно кончить дело.

Спешу я очень, господа...

Суконщик

Я узнаю вас, сударь, да!

Судья

Молчите, сударь.

Слушать вас

Я должен, видно, битый час?

Суконщик

Да. это вам, не отпирайтесь,

Сукно я продал.

Сознавайтесь!

Судья

Что за сукно еще?

Патлен

Он врет

Иль бредит.

Пусть теперь придет

Сюда пастух и объяснится,

Тогда все дело прояснится.

Ах, понял я! Издалека

Он речь ведет, но мысль жалка...

Ведь наше платье из сукна,

Сукно из шерсти, а она

С овец купеческих снималась

И в мастерскую отправлялась.

Пастух овец его губил

И тем сукна его лишил...

А в общем-странное затменье..

Судья

И у меня такое ж мненье... Скорее...

Вывод... Сколько ждать?

Патлен

Его фигура хохотать

Меня заставит поневоле.

Таким давать не должно воли.

Кто любит без толку болтать,

Того к порядку надо звать.

Судья

Вернитесь к овцам.

Суконщик

Чертовщина!

Он взял сукно мое, скотина!

Прошу я вора наказать...

Я расскажу все...

Судья

Он опять!

Вернитесь к овцам, господин!

Их сколько было?

Суконщик

Шесть аршин.

Судья

Мы кто, по-вашему?

Чурбаны?

Ослы, безумные, болваны?

Я чуши больше не прощу

И дело тотчас прекращу.

П а т л е н

Он уморить нас хочет вздором

И дело выиграть измором.

Но эта тактика плоха

Спросите лучше пастуха.

Судья

Держусь я мнения того же.

Скажи мне...

Пастух

Бе...

Судья

А это что же?

Что значит бе?

Я не баран!

О, как я зол!

Скорей, болван!

Скажи мне...

Пастух

Бе-е...

Судья

Что? Издеваться?

Патлен

Не надо слишком удивляться.

Безумец он иль идиот,

И пред собою видит скот.

Суконщик

Как быстро, сударь, вы забыли,

Что, взяв сукно, не заплатили

Как изворотлив он, хитер...

Судья

Досадно слушать этот вздор.

У вас в одну смешалось кашу

Сукно и овцы...

Суконщик

Милость вашу

Я об одном теперь молю,-

Я все по пунктам объявлю:

Один стада мои расстроил,

Другой сукно мое присвоил...

Но все равно... Все вижу я...

Спокойна будет речь моя...

Итак, сказал я, что хитрец

Мое сукно... тоесть овец...

Опять смешал! Прошу прощенья.

Еще смущен я, без сомненья...

Итак... Пастух мой избивал

Сегодня в поле... Он сказал,

Что долг монетой золотой,

Когда приду к нему домой...

Опять не то!.. Да, вот в чем дело:

Уже три года пролетело,

Как я и тот мошенник-вор

Мы заключили договор,

Что мне служить он должен верно,

Овец моих стеречь примерно,

Не безобразничать, не лгать

И ничего себе не брать...

А он забрал себе сукно,

Не заплативши заодно...

Теперь стоит он здесь, болтая,

Меня как будто бы не зная,

А кто заплатит мне, подлец?

А между тем он пас овец

Три долгих года, господа!

Ему так верил я всегда!

Овечки все здоровы были

И шерсть исправно приносили.

А он больными их сказал

И шерсть нахально воровал.

Замыслив дерзко преступленье,

Овец он бил без сожаленья...

Под плащ моє сукно он скрыл,

К нему домой зайти просил,

Вино и деньги обещал,

Сукно схватил и... убежал...

Судья

Нелепость! Чушь! Безумье!

Глупость! Затменье полное и тупость!

Ни капли смысла в этом нет.

Сплошной больной и дикий бред!

Опять вы все перемешали-

Сукно... овец... И не сказали,

Каков же иск ваш, наконец?

Патлен

Уверен я, что сей купец

За труд ему платил едва ли...

Суконщик

Что ж, если правду вы сказали,

Из этих денег за сукно

Снять шесть экю не мудрено...

Судья

Пойми, кто может...

Что за дичь!

Суконщик

Что ж, дать доить себя и стричь?

Ну, пусть себе оставит платье,

Но деньги должен увидать я...

Судья

Вы надоели мне, купец.

Одно поймите, наконец:

Пастух служить обязан верно,

А вы-платить ему примерно.

Патлен

Пастух мне жалок.

Он сказать

Боится правду.

Защищать

Его берусь и жду я слова.

Судья

Клиента вы нашли плохого:

И с виду он большой болван,

Ну и вдобавок пуст карман.

Таких я видел много раз.

Улов печальный ждет и вас.

Патлен

О деньгах я и не мечтаю...

Его из жалости желаю

От лжи и злобы оградить

И в дело ясности пролить.

Иди ко мне сюда, пастух,

И говори спокойно, друг!

Пастух

Бе-е...

Патлен

Однако объясненье!

Скажи хоть да иль нет...

Терпенье!

Пастух

Бе-е...

Патлен

Бе-е... Да ты не в стаде!

Блеять чего затеял ради?

Ты человек ведь, а не скот...

Пастух

Бе-е...

Патлен

По маслу все идет...

Увы, печальная картина:

Он - бессловесная скотина!

Судья

Он от рожденья идиот.

И тот безумен, кто ведет

Его к судье напрасно, чтобы

На нем излить избыток злобы...

Суконщик

Он идиот?

Поменьше вас,

Поверьте мне...

Судья

Молчать сейчас!

Судью кто смеет оскорблять,

Того под стражу можно взять?

Суконщик

Но он сукно забрал, подлец,

А тот избил моих овец...

А это истина - не злоба...

Судья

Опять! С ума сошли вы оба!

Пастух назад вернется.

Он, Чтобы стада пасти, рожден.

Бедняк! Его не обижайте...

Уф! Кончил я!

Теперь... прощайте

[...]

Патлен

Теперь иди сюда, мой милый...

Спасен ты мною от могилы.

Оправдан, чист, свободен ты...

Пастух

Бе-е...

Патлен

Довольно! Простоты

Уж на себя не напускай...

Ушел хозяин... Ну, давай...

Пастух

Бе-е...

Патлен

Чудак! Перепугался!

Хозяин твой уже убрался.

Судьи в помине также нет.

Как ты находишь мой совет?

Пастух

Бе-е...

Патлен

Отлично! Молодец!

Давай же деньги-и конец!

Тебе условие известно,

Его блюсти ты должен честно

А чтоб экю мне отсчитать,

Совсем не надобно блеять.

Пастух

Бе-е...

Патлен

Да ты совсем рехнулся!

Что, у тебя язык свихнулся?

Перехватил ты через край.

Давай же деньги, и прощай!

Пастух

Бе-е...

Патлен

Ты не в своем рассудке!

Оставь-ка лучше эти шутки!

Со мною можно говорить.

Пастух

Бе-е...

Патлен

Еще? Со мной хитрить?

Ведь обусловлена расплата!

Мы оба-честные ребята!

Ну, будь разумным, милый мой!

Скорее деньги - и домой!

Пастух

Бе-е...

Патлен

Подлец! Мерзавец! Плут!

Тебя я упеку под суд!

Тебя сейчас я арестую,

Повешу, подлого, и вздую!

Меня обманывать? Болван!

Я не поддамся на обман!

Тебя сумею я достать...

Пастух

Сперва попробуйте догнать...

Патлен

Так вот конец веселых сцен!

И ты обманут! Ты, Патлен!

Покушай гуся на жаркое.

Ах, как та истина свята,

Что есть на каждого плута

Свой плут - еще хитрее вдвое!

(Хрестоматия по истории западноевропейского театра, т. 1, М.: Искусство, 1953. Пер. Л. Когана. С.125-149).







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.