Українська література XI—XVIII ст. - Білоус П. В. - 2010

Збагачення власного словника - Самостійна робота з книгою - Наодинці з давньою словесністю

Кожен фахівець використовує крім кількох тисяч загальновживаних слів спеціальну лексику. На початку навчання студент переживає „інформаційний шок“, надалі, звикши до інформаційної насиченості лекцій, семінарів, практичних занять, активно засвоює нову термінологію. Щоб цей процес був максимально продуктивним, доречно завести словник нових слів.

Слухаючи лекції, виступи колег на семінарських заняттях, конспектуючи тексти, необхідно заносити у словник (за алфавітом) незнайомі слова. Наприклад, атрибуція — визначення достовірності твору, автора, місця й часу створення; автентичний — справжній; медієвістика — наука про середньовічну (давню) літературу; трансплантація — перенесення, пересадження (наприклад, староболгарських творів на руський ґрунт); рецепція — сприймання; графіті — давні написи та малюнки, видряпані на скелі, посуді, стінах; Євангеліє — буквально: добра (блага) звістка; компіляція — несамостійна літературна праця, використання чужих творів; метафраст — переповідай та ін.

Якщо нове слово прозвучало без пояснення, його відразу слід записати, знайшовши самостійно тлумачення у відповідному словнику (словник іншомовних слів, тлумачний словник).

Самостійне з'ясування значення слів, систематичне перечитування словника — форми засвоєння знань, їх активне використання у навчанні, на практиці. Це —розширення словникового запасу і водночас формування лексикону майбутнього спеціаліста.