Українська література XIX століття - Г. П. Калантаєвська - 2016

ВСТУП

Літературний шлях, на який вийшли наші письменники в ХІХ столітті, був позначений не просто пошуками і творенням нових форм, сюжетів, стилів і жанрів, а щоденною нелегкою працею задля утвердження в культурі українського суспільства рідного слова, яке стало надійним щитом від духовного скалічення багатьох поколінь українців. Запрошуючи сучасників писати „по- нашому“, Г. Квітка-Основ'яненко ще за сім років до появи Шевченкового „Кобзаря“ делікатно нагадав „панам Усезнаям“ серед шовіністичних критиків про права цілого народу на власну мову: „Не усе ж для москалів; може б, треба і для нас що-небудь, щоб і ми...“.

„Єдиний скарб у тебе - рідна мова, заклятий для сусіднього хижацтва.“ - підхопив думку свого попередника П. Куліш, підкресливши, що і рідний розум, і рідна правда будуть у народу лише за умови розвитку рідного слова, бо саме національна свідомість людей гарантує їм успішний суспільний розвиток, веде до відновлення державності. Загальновідомо, що Шевченкова поезія вирішила всі спірні питання про високий рівень розвитку української мови і вивела нашу літературу на світові обрії. Про загрозу русифікації, полонізації, втрати національної ідентичності заговорив у своєму доробку І. Нечуй-Левицький, риторично запитуючи в інтелігенції, чи дасть українцям чужа література національно- визвольну ідею, чи навчить їх любити і захищати власну землю і культуру, нагадавши сучасникам, який народ є насправді історично першим у своєму духовному розвитку і за яких драматичних обставин потрапив у залежність на цілі століття від свого молодшого агресивного сусіда.

Письменники ХІХ століття розповіли про давнє минуле і про своє гірке сьогодення, показали читачеві реальне морально-етичне й психологічне обличчя багатьох поколінь українців, часом героїчно-шляхетне, а іноді - спотворене суспільною кривдою, лінощами, комплексом меншовартості, егоїзмом, розчаруванням у людях тощо. Звідси - потужний струмінь публіцистичності, розуміння письменником власного обов'язку в умовах, за словами Ліни Костенко, заблокованої культури, працювати для того, аби із мужиків створити націю, як працював для цього Іван Франко, назвавши одним із найголовніших завдань надихнути рідну культуру і мову „міццю духа і огнем любови“.

Роботу на літературній ниві дехто із письменників порівнював із щоденною виснажливою хліборобською працею, підготовкою ґрунту для нового покоління сівачів, на яких став щедрим кінець століття. Для більшості це була боротьба із неволею, засиллям чужої культури, мурування шляху до світового братерства, де панує любов і вільна праця.

Запропонований навчальний посібник є частиною загального курсу і містить найголовнішу інформацію про творчий доробок відомих письменників та про історичний контекст їхнього життя. Зміст і структура книги передбачають послідовність розгляду літературного процесу, зорієнтовані та необхідність самостійного опрацювання окремих тем, на зв'язок матеріалу з іншими дисциплінами, які вивчаються в ході фахової підготовки журналістів. У кінці кожного з десяти розділів студентам пропонується перевірити рівень засвоєння матеріалу за допомогою тестів, творчих завдань, запитань для самоконтролю.