Українська література XIX століття - Г. П. Калантаєвська - 2016

Висновки - Творчий доробок Б. Грінченка у контексті полеміки з М. Драгомановим

Отже, літературна творчість, громадсько-політична діяльність Б. Грінченка була повною мірою підпорядкована захисту національних потреб і суспільних інтересів українського народу. У поетичних, прозових та публіцистичних творах письменник торкався проблем освіти, виховання, проблем деморалізації й русифікації українців, вважав обов'язком інтелігенції проводити наполегливу роботу з народом шляхом просвітництва тощо. Його критичне ставлення до політики українофілів старшого покоління, представником яких був М. Драгоманов, свідчить про посилення національної свідомості серед молодшої генерації, яка презентувала ідеї братства Тарасівців, зокрема ставлення до мови як головного чинника виховання національної свідомості: „Ми мусимо дбати про те, щоб українська мова запанувала скрізь на Вкраїні: в родині, в усяких справах, як приватних, так і загальносуспільних, у громаді, у літературі і навіть у зносинах з усіма іншими народами, що живуть на Україні. Так кожен з нас, свідомих українців, має промовляти в родині, в товаристві і взагалі скрізь, де його зрозуміють, по-вкраїнському”.

Заклики М. Драгоманова вчитись у великоросів, читати російську літературу за цілковитої відсутності української освіти, преси, науки, журналістики в Росії сприймалися молодшими політиками як лицемірство і викликали заперечення перш за все у Б. Грінченка. Закликаючи орієнтуватися на російську літературу як світову, що збирає вершинні набутки літератур світу, Драгоманов у такий спосіб реалізував ідею української літератури як літератури для „домашнего обихода”, що її у свій час обстоював М. Костомаров.