Всі публікації щодо:
Франко Іван

Українська література XIX століття - Г. П. Калантаєвська - 2016

Завдання відкритої форми - Життєвий шлях і світогляд І. Франка

З'ясуйте на основі аналізу вірша І. Франка сутність трагедії поета:

Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє.

Я змерз. І випало з холодних пальців Перо.

І мозок стомлений відмовив

Вже послуху.

В душі - глибока павза.

Ні думка, ні чуття, ні біль - ніщо

В ній не ворушиться.

Замерзло все,

Немов гнилий в гущавині ставок,

Якого темну воду не ворушить

Вітровий подих...

Але цить! Се що?

Чи втоплені з болотяного дна

Встають і з хвиль вонючих простягають

Опухлії зеленкуваті руки?

І голос чути, зойк, ридання, стогін –

Не дійсний голос, але щось далеке,

Слабе, марне, тінь голосу, зітхання,

Чутне лиш серцю, та яке ж болюче,

Яке болюче!..

- „Тату! Тату! Тату!

Се - ми, твої невродженії діти!

Се - ми, твої невиспівані співи,

Перед часом утоплені в багнюці!

О, глянь на нас! О, простягни нам руку!

Поклич до світла нас! Поклич до сонця!

Там весело - нехай ми тут не чахнем!

Там гарно так - хай тут ми не гниємо!

-Не вийдете на світло, небожата!

Не вивести вже вас мені до сонця!

Я сам оце лежу у темній ямі,

Я сам гнию тут, до землі прибитий,

А з диким реготом по моїх грудях

Тупоче, б'є моя лихая доля!

І ще раз чути: - „Тату! Тату! Тату!

Нам зимно тут! Огрій нас! Лиш дихни

Теплом, що з серця йде, повій весною,

А ми пурхнем, оживемо, заграєм!

Наповнимо твою сумну хатину,

Арабських пахощів на своїх крилах

Нанесемо, килимом пишнобарвним

Розстелемось під твоїми ногами.

Лише тепла нами! Серця! Серця! Серця!”

-Де ж я тепла візьму вам, небожата?

Уста мої заціпило морозом,

А серце в мене вижерла гадюка.