Українська література ХХ століття - О. В. Слюніна 2014

Становлення українського неокласицизму
Українська поезія 20-х - 30-х років ХХ століття. Неокласицизм. Феномен кларнетизму

Всі публікації щодо:
Історія літератури

Через кризу європейської цивілізації та духовну нестабільність, що панувала у світі, велика кількість майстрів художнього слова на початку ХХ століття шукала істину у стародавніх мистецьких системах, у давній, первісній культурі. Це була своєрідна втеча від Міста й Машини до найближчого посередника між modern art i urnatur. Таким посередником виявилася творчість античності.

Літературний доробок українських поетів, яких у вітчизняному літературознавці називають неокласиками, постає надзвичайно цікавим ментальним простором етико-естетичних пріоритетів. До неокласиків традиційно зараховують п’ятьох майстрів художнього слова: М. К. Зерова, М. О. Драй-Хмару, М. Т. Рильського, П. П. Филиповича та Юрія Клена (О. Ф. Бургардта). Інколи до цієї когорти митців додають Віктора Домонтовича (В. П. Петрова), кажучи, що він був неокласиком, який писав прозою. Якщо футуристів зараховували до «найлівіших» представників української поезії 20 -х років ХХ століття, то неокласиків, безперечно, слід зараховувати до «найправіших». Це була тогочасна еліта, справжня українська інтелігенція. Майже всі неокласики мали філологічну освіту, викладали у столичних вишах, були відомими критиками та перекладачами.

В історії української словесної культури неокласицизм постає унікальним явищем, творчість київських митців, що іменували себе неокласиками, не підпадає під жодні схеми, правила чи ідеологеми. Сповнена алюзій, символів, перегуків з історико-культурною традицією європейської цивілізації, художня спадщина неокласиків виступає своєрідним протестом як щодо авангардистських напрямів, так і до модернізму в цілому.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.