Микола Зеров - Українське письменство XIX ст. Від Куліша до Винниченка - О. Баган 2005


Три пори українського романтизму
Українське письменство XIX ст.

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Лекція XV

Питання про романтичну літературу на українському ґрунті належить до питань найменше з’ясованих.

Перша трудність полягає в характері самого терміну «романтизм» - «синтетичного і невизначеного, як і всі терміни, що вдягають не до краю сформовані поняття». В 20-х роках, коли романтизм уперше виступив у літературах російській та французькій, - його прихильники визначили його як «доктрину літературної свободи», «парнаський атеїзм», а характерними рисами нового напрямку вважали «свободу, изобретение и новость». «Свобода» мислилась перш за все як визволення від літературних норм т. зв. псевдокласицизму або, як висловився Гюґо, від класичного лахміття, філософічного мотлоху, сухозлотої мітології. В поезії найбільше цінилися «ентузіязм і натхнення», «возвращение к природе (пригадаймо іронічне пушкінське: «Hugo с товарищи, друзья натуры») и истине». «Изобретеньем» називалося стимулювання уяви, звертання до демонічного та чудесного, до далеких країн та минулих століть. «Дух романтизму, - пише один з істориків руху, - екзальтований та ліричний, він задихається в тісних рамках сучасного; художнику-романтикові потрібні повітря, простір, чари минулого, чари далеких обріїв, величаві декорації історії та природи». Новість романтизму полягала в культивуванні нових жанрів. Ці жанри спиралися на форми народної поезії. Для Гайне романтизм - це пробудження середньовічної поезії. Для деяких французьких авторів XIX в. - поворот до своєї національної старовини, до форм народної творчости, до дитячої наївности, до простої нештучної пісні. Для наших українських авторів 30-40-х років - це «возрождение народной песни», це культивування національного елементу в темах і формах літературних. Пригадаймо у Костомарова в його оцінці «Енеїди» Котляревського: «Энеида» - самое классическое содержание, малороссийский язык - самая романтическая форма».

В пізніших історично-літературних студіях кінця XIX та XX віку поняття романтизму дуже ускладнилося. До характеристики літературного руху притягнено було силу матеріялу з поля філософічних та релігійних побудувань (пригадаймо назву хоча б одної такої роботи - «Немецкий романтизм и современная ему мистика» Жирмунського). Дослідники починають собі рисувати романтизм як широке ідейне зрушення, що несло новий світогляд («ясно выраженное идеалистическое мировоззрение»), як «один из сильных идеалистических порывов к бесконечному, которыми в разные эпохи жизни человечества сменялись развившиеся до крайности материализм, скептицизм, холодная рассудочность или, наконец, то духовное безразличие, которое не делает никаких усилий, чтобы подняться выше конечных вещей окружающего мира (И. М. Замотин). Поняття романтизму поширилося до розпливчастости; стало ясно, що навіть у межах - кінець XVIII і перша половина XIX в. - комплекс літературних та ідеологічних явищ, званих звичайно романтичними, виглядає неоднаково: «Французький романтизм був інакший, як німецький; німецький інакший, аніж італійський чи англійський, - хоч, розуміється, у романтиків усіх країн виступають спільні тенденції» (Ф. Де ля Барт). Олександр Веселовський відмовився дати романтизмові загальне означення; а в писаннях одного з талановитих літературознавців сучасности читаємо: «так называемый романтизм (понятие несуществующее)...»

Про романтизм в українській літературі (романтически-художественная литература) виразно заговорив М. Петров. На його думку, «українське письменство не лишилося чужим цьому рухові і познайомилося з ним почасти безпосередньо, з других рук». До авторів, що знайомилися з рухом безпосередньо, Петров зачисляє Гулака-Артемовського, Думитрашка, Костомарова з його перекладами з Байрона; решта письменників засвоїла романтичний стиль через літературу російську та польську. Великого значення українській романтиці Петров не надає: «Это большею частью незначительные поэты, о которых часто умалчивают критики и историки украинской литературы», - пише він і справді називає низку друго-, третьорядних імен, не вносячи до свого списку ні Куліша, ні Шевченка.

Говорить про український романтизм і М. П. Дашкевич у рецензії на книгу Петрова. Визначаючи романтизм, як «обращение к народной поэзии», «введение ее освежительных струй в область искусственного творчества», «возвращение к правде, простоте и народности творчества», він зводить його до «чуття народности та ідей національносте». «Романтика, дававшая простор всем стремлениям индивидуального духа, - пише він, - пролагала дорогу полному и живому выражению всей индивидуальности и старалася уследить выражение индивидуальности народа в его прошлом. Романтики начали выдвигать мысли и чувства, которые жили века в народе, и воспроизводить индивидуальность народа и его быта. Романтика соединялась таким образом с народностью в литературе и явилась первой внешней формою народной литературы». Отже, як бачимо, M. П. Дашкевич говорить про народницький романтизм, або, як він висловлюється, про романтичну любов до народности в українській літературі. В основному це, розуміється, вірно, хоча в практиці українських поетів 40-х pp. можна знайти й інші риси романтизму - так щодо стилю, як і щодо тем. Романтичним характером позначені і «Книги бытия украинского народа», книжка, якою молоде покоління українського письменства поривало з вірнопідданістю старшого покоління письменників.

Коли брати на увагу тільки центри й характер літературного життя, у розвитку нашого романтизму можна виділити три пори:

Харківську - з половини 30-х pp. до років 1843-44 (від виступів Срезневського з його «Запорожской стариной» до від’їзду Костомарова з Харкова).

Київську - з початку 40-х pp. до арешту кирило-мефодіївських братчиків весною 1847 р.

Петербурзьку - від початку нового царювання (1855), коли помалу в російській столиці збираються амністовані братчики і стають там центром української громади, до розпаду «колонії» року 1863. Будемо називати її порою «Основи», «южно-русского литературноученого вестника», що виходив у Петербурзі в роках 1861-62.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.