Українська література - статті та реферати

Роман В.Винниченка «Сонячна машина» як зразок пригодницько-антиутопічного жанру. Образна система, художні особливості

Всі публікації щодо:
Винниченко Володимир

Перший український науково-фантастичний та утопічний роман Володимира Винниченка з елементами авантюри та соціальної фантастики. Роман перевидавався трьома виданнями в 1924-1928 рр. В. Винниченко вважав, що нове суспільство має стати не як наслідок боротьби трудового народу за свої соціалістичні ідеали, а як розвиток НТР.

Винниченко показує, що людство стане жити краще, коли буде працювати і ніяка машина їм не допоможе. Тут використано реалістичне, традиційно-казкове (фантастичне), утопічне і любовно-еротичне зображення.

перший український науково-фантастичний та утопічний роман Володимира Винниченка з елементами авантюри та соціальної фантастики.

Автор порушує суспільно- політичні, філософські, морально-етичні проблеми; уміло поєднує проблеми особи і колективу, класової боротьби, соціальних груп «прекрасної будущини», моралі і біологічних інстинктів.

У Винниченковім романі бере участь багато різних людей, що серед героїв його бачимо і революціонерів, і капіталістів, і вицвіт ученості, і вицвіт аристократії; його романові властиве складне сюжетне плетиво, несподівані повороти дії . Новаторство письменника знаходить своє вираження у незвичайних поворотах людського характеру думок і вчинків героїв, у інтригуючому сюжеті. Ми не знаємо, наприклад, мотивів, що спонукали перейти до прихильників сонячної машини Фрідріха Мертенса. Спогади дитинства, гостро відчуте своє становище homo novus серед владущої групи, чи розумна прогноза соціально-політичної ситуації, що заважав йому віддати свої сили безнадійній, безперспективній справі?

Неоднозначність роману як перехідного етапу у творчості відбилася на оцінці та трактуванні твору. Одні літературознавці вважали його утопією, дехто— антиутопією, інші ж взагалі заперечували його утопічність. Винниченко хотів номінувати цей роман на Нобелівську премію з літератури

Твір писався у період із 1921 до 1925 року з деякими перервами, в основному у Берліні. Роман мав нечуваний успіх серед читачів і витримав в Україні з 1928 по 1930 рр. три перевидання. «Сонячну машину» також загалом прихильно зустріла тогочасна українська критика (О. Білецький, М. Зеров та ін.), відзначивши такі позитивні сторони твору, як гостроту сюжету, динамізм розповіді, широту охоплення суспільних тенденцій життя, елементи кінематографічності тощо. З 1930 до 1989 року твір не видавався в Україні.

Першим редактором «Сонячної машини» був В. Сімович, який зауважував порушення письменником норм літературної мови. Однак, відхилення В. Винниченка від мовної норми слугувало досягненню певних ідейно-естетичних завдань. Щоденникові записи Винниченка прояснюють мотивацію дій автора. Адже річ була не в недбалості, а в щирості. Винниченко дбав не про літературну чистоту мови, а про життєву правдивість її.

Присвята роману «Моїй соняшній Україні. Володимир Винниченко» була у першому виданні роману «Сонячна машина» (1928). Наступні видання були вже без неї, але 1989 року присвята була «реабілітована».

Тема твору - переупорядкування суспільства за допомогою винаходу;

Дія роману відбувається десь через 40-50 років після закінчення першої світової війни. Ареною подій стає не лише вся Німеччина й Європа, а й цілий світ. Найпереконливіші сторінки роману пов'язані з гостро сатиричним зображенням верховодів сучасного фінансово-промислового капіталу - гумового фабриканта і президента Об'єднаного Банку Мертенса та його оточення. Король Німеччини Мертенс за свої гроші купив усе: уряд і парламент, банки і підприємства, поліцію і пресу, а прагне купити ще й древній аристократичний герб разом з його власницею - родовитою принцесою Елізою. Він мріє панувати над усім світом.

Тодішня Німеччина постає в романі як залізобетонний дім божевільних, морально спустошених, хижо жорстоких і моторошно нещасних істот.

Могутній реальній політичній і економічній силі в романі протиставлено винахід геніального інженера Рудольфа Штора - сонячну машину, що символізує визволення од усіх економічних, соціальних, політичних форм утиску.

У романі переконливо показано, що людина, яка прагне стати над добром і злом, скидає всі суспільні обов'язки, перетворюється не стільки на вільну і всевладну істоту, оскільки на примітивну жуйну тварину. Автор доводить, що людство вирятовується не стільки Сонячною машиною, скільки усвідомленням потреби суспільно обов'язкової й організованої праці, поривом до нового життя. Сюжет роману розгортається двома лініями - боротьбою за Сонячну машину та негараздами нерівного, непереборного кохання принцеси Елізи до геніального плебея Рудольфа Штора.

Поряд з рисами утопічного (у льготному, ослабленому значенні цього імені) в романі виступають риси авантурно-детективного жанру. В Винниченковім оповіданні перед «нами проходять війна і окупація, хімічна лабораторія і дім для божевільних, «наружное наблюдение» і політичний терор соціалістичного «братства», героїзм інаракістів і метушня агентів капіталістичого ладу Німеччини. Цілий ряд моментів служить меті загострення фабульного: фінансовий король Німеччини Фрідріх Мертенс, фабрикант гумових речей і голова об'єднаного банку, тримає в руках цілу Європу, відсунувши і підбивши дідичні її династії та політичні установи. Претендує він на корону землі. Коро-левою землі, його дружиною має стати принцеса Еліза, остання парость спадкоємних, але збіднілих володарів краю. Батько принцеси не хоче поступитися нею і, стиснений лещатами фінансового короля, кінчить самогубством, заповідаючи дочці-красуні невблаганну безкомпромісову помсту. По смерті старого князя починається атака на Елізу. Але принцеса Еліза, у якої з кімнати пропала коронка Зігфріда, фамільний клейнод, що в нім ціла аристократія німецька бачить якийсь талісман, запоруку цілості владичного роду та власного успіху,— ставить умовою своїх переговорів з Мертенсом — знайти коронку. Починається детективна гарячка. Інаракіст Тіле, на чолі державної охорони, прибирає до рук старосвітську господу графів Елленбергів. Другий приклад: урядове переслідування Інараку, втікання Макса Штора по дахах, нічна сцена у графівни Труди, небезпека та щасливий його порятунок. Приклад третій: пригоди доктора Руді Штора в домі божевільних. Цей ряд суто авантурних моментів можна ще продовжити.

На тлі соціальних перебудуваннь окреслюються інші за значимістю лінії - цекілька любовних трикутників: Принц Георг — Еліза — доктор Рудольф Штор; банкір Душнер — графів-на Труда — Макс Штор; Сузанна — Макс Штор — Труда, і навіть: Марта-пожежа — Мертенс — князівна Еліза. Найголовніша серед цих комбінацій — перша; гнана і мучена протягом цілого роману, любов Елізи і доктора Руді становить вісь, навколо якої обертаються події роману. Але як дано ці історії любовні, як з'ясовано їх генезу та розвиток, як розкрито їх зміст? Автор ніде не з'ясовує, як постало те або інше почуття, якої форми воно і під яким впливом набрало. Він подає тільки ряд умовних рухів і ласкаво дозволяє розшифровувати їх глядачеві. Любов у доктора Руді, наприклад, виявляється бурхливо: адресується вона спочатку до покоївки Міці. Вряди-годи в коректній господі графів Елленбергів відбувається сцена з грецького фризу: кентавр хапає лапітську жінку, сатир дориває німфу і мчить її до печери. Коли замість Міці ми бачимо на руках доктора принцесу Елізу спочатку помилково, а потім з доброї її волі, ми робимо з того фіксованого руху висновок про Шторове почуття супроти принцеси.

У творі відбилося розчарування автора наслідками НТР. Під час великого свята Сонячної машини принцеса Еліза, в товаристві молодого графа Елленберга, дивиться на масковий похід, переймається (потроху і несвідомо) радістю святково настроєної маси і враз помічає, що її супутник широко розплющеними очима вглядається в смугу неба над Берліном. То летить на Берлін окупаційний корпус. І кількома сторінками далі йде так само чіткий та яскравий опис паніки, викликаної першими вибухами...

Велику вагу у творі мають деталі, у розкритті психології героїв - міміка, жест, костюми. Автор уловлює майже «режисерські» деталі, проте це не лишає оповідь динамізму.

Ідея твору - віра у вирішальне значення техніки для прогресу людства . При цьому Сонячна машина розглядається як символ науково-технічного прогресу. Проте не сам винахід привів до щасливого завершення історії. Це засвідчує картина розкладу суспільства відразу по його перемозі. Лише коли людство оновилося морально, воно зробило позитивним і апарат. Тобто не винахід робить людство кращим, а навпаки: лише людина здатна облагородити його. Саме ірраціональний порив, що охопив людство, його цілеспрямоване прагнення діяти, працювати призвело до створення нового суспільного ладу.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.