Українська література - статті та реферати

Патріотична поема М.Вороного «Євшан-зілля»

«Євшан-зілля» являє собою майстерне опрацювання легенди з Іпатіївського літопису. Написана 1899 р. і присвячена лідерові «тарасівців» - Іванові Липі

У Вороного сюжет про полоняника Володимира Мономаха половецького ханека (він зріс у розлуці з рідним краєм, збайдужів до нього, і лише запах степової трави, а не рідне слово й пісня навіть, повернув йому патріотичну пам’ять, а його самого — батьківщині) став матеріалом ідейно-естетичної трансформації

Вже літописний епіграф і перша частина художньої «рамки» адресували повчальну історію тим українцям, хто шукає слави на чужині, занедбавши рідний край. Чарівне євшан-зілля набуло в поемі сили патріотичної пам’яті, самого духу, так потрібного нашому народові в усі часи. В безпосередньому звертанні до народу України саме й звучить ідея патріотичної збирання української сили, що допоможе й саму Вітчизну направити на «правий шлях» Однак сама дійсність, у якій немало синів назавжди відцуралися материзни, сповнила болем голос Вороного: « Де ж то євшану взяти...?»

Поема звучить вічним «пам’ятай» усім живим і ненародженим:

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати

Поступаючися за мірою достовірності відтворення літописного джерела, широтою розгортання теми поемі Франка «Євшан-зілля», одноіменний твір Вороного тісніше пов’язаний з авторським часом. Якщо Франко прокреслив ці зв’язки тільки в піснях Ора, то його молодший побратим безпосередньо апелював до України в пошуках зілля- привороту на гідний державний шлях. Спільним в поемах є те, що вони розширили інтелектуально- чуттєвий х-р давнього преказу, творчо його підпорядкували національній патріотичній ідеї.