Українська література - статті та реферати

Символістський театр О.Олеся. Етюд «По дорозі в Казку»: проблематика і художні особливості

1914 року виходять Олесеві «Драматичні етюди», де особливо яскраво вирізняється етюд «По дорозі в Казку». Написаний в 1908 році, він видавався у 1910, 1914, 1921, 1934 роках.

Тема, обрана Олесем, стандартна - взаємини героя і натовпу, який веде одинак до кращої долі (у даному випадку - чудової країни Казки). Ця проблема оформилась ще у повісті Максима Горького «Старуха Изергиль» - «Легенде про Данко».

Чітке протиставлення мрії і дійсності проходить крізь твори, але загальний хід дії у Горького більш прозорий і зрозумілий: Данко, ні на секунду не вагаючись, жертвує собою, і невдячний натовп одразу забуває його подвиг.

«По дорозі в Казку» набагато ближче до «Мойсея» Івана Франка, де аналогом Казки виступає земля Канаан.

Ні герой твору Олеся Він, ні франковий Мойсей не потрапляють до омріяного краю, не бачить тої землі і натовп, який вони вели і який зневірився у словах своїх героїв. І все ж існують великі відмінності і між цими творами. Вони виявляються як у епізодах, так і в головних ідеях.

Мойсей виступає лише як провідник волі Єгови, хоча й несе частку особистої відповідальності. Саме за своє невір'я (навіть миттєве) Мойсея не допущено до Канаану. Так показано втручання в життя людей конкретної вищої сили.

В драмі «По дорозі в Казку» ситуація зовсім інша. Люди живуть в страшному лісі, де нема нічого «рідного й знайомого», і кажуть: «Ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживем» [а ніякої вищої сили немає зовсім, і весь тягар відповідальності падає на Нього. Він - образ глибоко психологічний по натурі, але вчинки його не вмотивовані нічим: чому він прагне вивести народ із темряви? Чим привабила його дівчина? Не з'являється і франківський образ Азазеля (чи істоти (неістоти?) йому подібної), герой зневірюється у своїх діях сам, бо сам їх розпочав - це логіка твору.

У «Мойсеї» наявні фігури Авірона і Датана. Чому нема їх у Олеся? Мабуть, тому, що в «По дорозі в Казку» головний конфлікт відбувається не між людьми (навіть як провідниками ідей), а ідеями. Це ілюструє невеличкий діалог між Ним та Дівчиною:

Він. У хаті ніде і крил розправить.

Дівчина. Зате сидіти є де. Тепло. Тихо. Громи там не гримлять і блискавки не палять

Розумна філософія життя здатна конкурувати з прагненням нового, хоча і програє йому у привабливості, але остаточна перемога залишається за «вогнищем і тарілкою».

Казка - неоднозначний символ. Зрозуміло, що це - щось нове, там завжди сяє сонце, але виникає запитання: а що ж за нею? Невже прогрес спиниться, коли нарешті золота брама відкриється? Може, саме тому люди залишаються у лісі? Це питання не вирішене самим автором, і в цьому полягає таємничість етюду «По дорозі в Казку». Цілком можливо, що саме дорога була ціллю мандрівки, а не Казка.

Знову ж таки символічно, що єдиним мешканцем Казки є хлопчик «років десяти» - це молоде покоління, для якого « ми будемо йти вперед і грудьми дужими дорогу пробивать..., і є надія, що знов колись з'явиться герой, що поведе людей до світла.

В етюді присутні й біблійні мотиви спасіння і очищення, особливо вони помітні ще в одному діалозі:

Він. Щось ніби в голову вп'ялося кігтями.

Дівчина. То, мабуть терен. Найбільше він до маку підійшов

Дорога перетворюється у символ страждань та блукань, можливість очищення від темряви.

Нарешті, навіщо у п'єсі виведений образ Дівчини? Виділившись з сірої юрби на початку дії, вона потім уходить назустріч «братам і сестрам», коли герой зневірюється у собі, але вона залишається однією з тих, хто «йде зустрічати ранок», на відміну від юрби, що вбиває Його. Фігура Дівчини підкреслює розкол, що відбувся у масі людей. Більшість вже не прагне війти до Казки, але невелика кількість сміливців хоче продовжувати шлях. Крім того, Дівчина - уособлення віри в себе та у власні сили, духовної міцності, символ світлих днів майбутності, яких Він не дочекався. «По дорозі в Казку» малює боротьбу, а не перемогу - в цьому особливість твору.