Українська література - статті та реферати

Постать М. Хвильового у розвитку нової прози 20-х років XX ст.

Хвильовий - це літературний псевдонім Миколи Григоровича Філітова, який народився 13 грудня 1893 року. У 1922 -1923 роках створені творчі спілки «Гарт», «Плуг». Не поділяючи надмірного адміністрування творчості у цих спілках, прямолінійного офіційного спрямування на «широкі маси», на творення «пролетарської літератури», на залучення в літературу в літературу малоосвіченої маси літературних початківців, М. Хвильовий розумів, що все це гальмує справжній розвиток творчості, веде до нівелювання художності.

Він прагнув нового не лише у власних творах, а й уперто шукав його в організаційних формах літературного процесу.

Після розпаду «Гарту» в 1925 р. М. Хвильовий 20 листопада того ж року разом з однодумцями створює письменницьку організацію ВАПЛІТЕ (Вільну академію пролетарської літератури) з орієнтацією на європейський рівень літератури, з відмовою від масовізму.

1925 року Хвильовим була започаткована літературна дискусія, в яку через кілька місяців була втягнута вся інтелігенція республіки. Емоційні, гострі, іронічно-безжальні памфлети Хвильового, з якими він зв’язався на сторінках періодичної преси, не залишали нікого байдужим. Ці памфлети об’єднані в цикл «Комо грядеши», «Думки про течії» та «Апологети писаризму», вийшли окремими книжечками протягом 1925-1926 років. Бачення азіатського ренесансу Хвильовий органічно пов’язував з українським національним відродженням і новим стилем українського мистецтва — романтикою вітаїзму. «Це сума нового споглядання, нового світовідчування, нових складних вібрацій», - писав М. Хвильовий.

У памфлеті «Україна чи Малоросія?» написаному 1926 року, забороненому тоді до публікації, автор наголосив на необхідності вибудови свого самостійного шляху творення державності, закликав «покінчити з контреволюційною думкою будувати на Україні російську культуру».

Чи не вперше в українській літературі Хвильовий показав деформацію омріяних ідеалів революції, вивів цілу галерею «зайвих людей», героїв, «котрі не можуть знайти себе в своєму часі, почуваючись чужим і непотрібним в суспільстві».

Він обурювався проти викривлення справедливої національної політики в Україні, був вражений баченим на власні очі голодомором, боляче переживав арешт найближчого друга, поета, прозаїка Миколи Ялового і прагнув зупинити безчинства керманичів влади. Білецький казав, що українська література почалася з Хвильового. Це власне імпресіоністична проза.