Українська література - статті та реферати

Творчість поетів-романтиків 30 — 50-х р. ХІХ ст. (Є. Гребінка, М. Костомаров, А. Метлинський, В. Забіла, М. Петренко, «Руська трійця»)

Всі публікації щодо:
Гребінка Євген
Забіла Віктор
Костомаров Микола
Петренко Микола

1.1. Загальна характеристика творчості українських поетів-романтиків.

Творчість українських поетів-романтиків 2, 3 хвиль сконцентрована наприкінці 30 — 40 (50)-х роках ХІХ ст., відзначається більш-менш стійким набором романтичних стильових ознак, але доробок кожного митця водночас є своєрідним і за набором тем, мотивів, і за ступенем наближення до народної поетики.

Тематично-стильові течії українського романтизму часто переплітаються у творах поетів-романтиків, але акценти в кожного різні. Найбільш представлена фольклорно-історична течія (А. Метлинський, О. Корсун, уся «Руська трійця»), хоча помітна тенденції до психологізації та філософізації, або до синтезу із громадськими мотивами (М. Шашкевич). Психологічно-особистісна лірика найбільше відповідає ідеалам романтизму, але необхідна для неї рефлексивність помалу з’являється у віршах поетів-романтиків (М. Костомаров, В. Забіла, М. Петренко), суттєво філософізується, наближаючись до універсальної та іноді поєднується з громадськими, історичними мотивами.

Поетам-романтикам вдалося повністю звільнитися від бурлескних традицій, але залежність від фольклорної поетики залишається ще сильною (особливо в ліриці «Руської трійці»), бо власну україномовну творчість та фольклорну спадщину вони розглядають як естетично рівнозначні. Надзавдання творчості поступово переорієнтовується на пошук нових поетикальних засобів для вираження внутрішнього світу ліричного Я, що мислилося однак ще не відірваним від народного духу.

Творчість поетів-романтиків 2, 3 хвиль переважно лірична (зрідка ліро-епічна), домінантні фольклорні жанри пісні, думки, балади поступаються місцем ліричному віршу, згодом елегії та романсу. Загальною рисою поезій романтиків є близькість до жанру літературної пісні, бо їхні твори постали спочатку як наслідування, а потім як альтернатива фольклорних пісень. Серед жанрів їхньої поетичної творчості ще наявні балади (або її жанрові елементи), послання, але пишуться такі твори в романтичному дусі — з перевагою індивідуально-психологічного начала (О. Афанасьєв-Чужбинський, В. Забіла, О. Корсун).

1.2. Романтичні тенденції у творчості поетів-романтиків:

1) романтичний історизм, що часто виявляється в протиставленні ідеалізованого минулого недосконалій сучасності («Степ» А. Метлинського), у мотивах туги за минулим, історичного безпам’ятства, через топос степу як уособлення козацької минулої слави, образи могили, вітру, козацької атрибутики (шаблі, коня тощо);

2) ліризація фольклорно-історичного матеріалу: домінування оціночної позиції ліричного суб’єкта, що руйнує фабульність, веде до появи безсюжетної історичної лірики (цикл «Іван Кучерявий» М. Петренка, «Палій» В. Забіли);

3) романтичний герой: воїн («Мадей» І. Вагилевича), поет («Смерть бандуриста» А. Метлинського, «Перебендя» Т. Шевченка), коханець («Не щебечи, соловейко» В. Забіли). У всіх трьох іпостасях він а) непересічний, б) нещасний (без долі); в) відчужений від соціуму (не зрозумілий, не рідний («сирота»), не підтриманий).

4) розгортання мотиву недолі / сирітства властивий українському романтизму як варіація західноєвропейського мотиву фатуму («Сирота» В. Забіли, «Недоля» М. Петренка, «Тече вода в синє море» Т. Шевченка);

5) романтизація пейзажу: пейзаж віддзеркалює психічний стан героя («Смерть бандуриста» А. Метлинського), космічні образи неба, зорі, сонця, що проектуються на божественну трансцендентну сферу («Недоля» М. Петренка); символічна паралель з природними об’єктами, порами року розкриває буттєві закономірності («Кульбаба», «Хмарка» М. Костомарова, «Осінній вітер» В. Забіли);

6) ідея «двосвіття»: світ трансцендентний (досконалий) (небесна сфера, степ, море (як простір волі), вітер (стихія свободи), ліс (простір таємничого)) та світ людський недосконалий що протиставлений дійсності світ — людське життя;

7) фантастичні елементи в поезії романтиків виражені а) через акцентуацію мотиву смерті («Розмова з покійними», «Кладовище» А. Метлинського); б) через фольклорно-анімістичне злиття з природою («Веснівка» М. Шашкевича).

Список рекомендованої літератури

Історія української літератури та літературно-критичної думки першої половини ХІХ ст. [Текст]: підручник / за ред. О. А. Галича. — К.: Центр навч. л-ри, 2006. — С.191 ‑ 225; 240 ‑ 270.

Історія української літератури ХІХ ст. [Текст]: навч. посіб. у 3 кн. / за ред. М. Т. Яценка. — К.: Либідь, 1995. Кн. 1. — С.188 ‑ 212.; Кн.2. — С.236 ‑ 271.

Історія української літератури ХІХ ст. [Текст]: підручник у 2 кн. / за ред. акад. М. Жулинського. Кн.1. — К.: Либідь, 2005. — С.179 ‑ 204; 297 ‑ 394.

Єфремов, С. Письменство 20 — 40-х років [Текст] / Єфремов С.О. // Історія українського письменства. — К.: Femina, 1995. — С. 342 — 357.

Грабович, Г. До історії української літератури: дослідження, есе, полеміка [Текст] / Грабович Григорій. — К.: Основи, 1997. — 604 с.

Українські поети-романтики [Текст]: поетич. твори / Акад. наук Української РСО; авт. передм. М. Т. Яценко. ‑ К.: Наук. думка, 1987. ‑ 592 с.

Гончар, О. Зачарований небом: романтичний світ Михайла Петренка [Текст] / О. Гончар // Слово і час. — 1997. ‑ №11 ‑ 12. — С.21 ‑ 26.

Шерех, Ю. Інший романтик — інший романтизм [Текст] / Юрій Шерех // Шерех Ю. Третя сторожа / Юрій Шерех. — К.: Дніпро, 1993.

Крижанівський, С. Михайло Петренко: вчора, сьогодні, завтра [Текст] / С. Крижанівський // Слово і час. — 1993. ‑ №4. — С.96 ‑ 97.

Франко, І. Я. Поезії Віктора Забіли [Текст] // Зібр. тв. у 50 т. Т. 37 / Франко Іван Якович. — К.: Наукова думка, 1982. ‑ С. 194 ‑ 470.

Деко, О. До біографії Віктора Забіли [Текст] / О. Деко // Радянське літературознавство. — 1969. ‑ №6. — С.71 ‑ 74.

«Русалка Дністрова» [Текст]: документи і матеріали / ред. С. С. Осадець. ‑ К.: Наук. думка, 1989. — 542 с.

Вінок Маркіянові Шашкевичу: Поезії, статті, виступи, хроніка [Текст] / упоряд. Р. Лубківський та М. Шалата. — К.: Рад. письм., 1987. ‑ 222 с.

Петраш, О. »Руська трійця»: М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький та їхні літературні послідовники [Текст] / О. Петраш. — К.: Дніпро, 1986. — 230 с.

Ткачук, М. Лірика Маркіяна Шашкевича [Текст]: дослідження / М. Ткачук. — Т.: Збруч, 1999. — 123 с.

Луців, Л. Маркіян Шашкевич [Текст]: біогр. і характеристика творчості з додатком усіх оригін. творів поета / Л. Луців. — Н.-Й.: Свобода, 1963. — 118 с.

Кирчів, Р. Народна легенда і поема І. Вагилевича «Мадей» [Текст] / Р. Кирчів // Народна творчість та етнографія. — 1992. ‑ №1. — С.12 ‑ 16.

Єременко, О. Модифікації балади в доробку М. Шашкевича // Дивослово. — 2000. — №1. — С. 5 ‑7.

Барабанова, О. Творчість М. Петренка в контексті української поезії 30— 50-х років ХІХ ст. Автореф. дис канд. філол. наук: 10.01.01. — Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. — Х., 2008.

Свириденко, О. М. Романтична парадигма творчої діяльності Амвросія Метлинського. Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2002.

Ткаченко, О. Українська класична елегія: монографія. — Суми: Видавництво СУмДУ, 2004. — 256с.

Хавкіна, Л. Українська романтична поезія кінця 20-х — початку 40-х рр. ХІХ ст.: міфопоетичний аспект. Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01; Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. — Харків, 2002.

Гнідан, О. Мотиви лірики Амвросія Метлинського // Гнідан О. Історія української літератури ХІХ — початку ХХ століття: Практичні заняття. — К., 1987.

NB

Елегія ‑ літературний і музичний жанр; ліричний вірш медитативного змісту, що виражає зазвичай рефлексію недосконалості, швидкоплинності людського життя, породжену соціальною несправедливістю, особистим горем (найчастіше від першої особи).

Імперсональна лірика — ліричні твори, де розгорається оповідь імпліцитного розповідача про почуття, життєві ситуації іншої особи / осіб, поширені у фольклорі.

Персональна (еготична) лірика — ліричні твори, де оповідь розгортається від імені ліричного Я — суб’єкта зображених подій, переживань, життєвих ситуації.

Рефлексивність — принцип організації ліричного наративу з домінантним виразом ліричного переживання (рефлексії) свідомості ліричного Я як інтелектуальної / психічної реакції на дійсність.

Символ — троп, що відбиває вмотивоване відношення між предметами або явищами, базоване на їх «подібності», «аналогії», ґрунтується на здатності людського мислення до символізації як асоціативного пошуку значеннєвих відповідників явища чи поняття в навколишньому матеріальному та нематеріальному світі, яка активізується під час творчої діяльності.

Символіка — система традиційної заміни конкретних почуттів, дій, предметів символами, що мають образну або ситуаційну характеристику.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.