Українська література - статті та реферати

Романтичний історизм у прозі та драматургії І половини ХІХ ст. (М. Костомаров, Є. Гребінка)

1.1. Місце й роль вітчизняної історії в житті і творчості М. Костомарова.

М. Костомаров закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету, викладав історію в Київському університеті, очолював Кирило-Мефодіївське товариство, був заарештований і засланий до Саратова, після повернення очолив кафедру історії в Петербурзькому університеті, досліджував історію України часів Руїни, Мазепи, історію Росії.

Перу Костомарова (мав письменницькі псевдоніми Ієремія Галка, Іван Богучаров, Николай Н., Равві та ін.) належать перші зразки історично-романтичної драматургії в новій українській літературі: трагедії «Сава Чалий» (1838), «Переяславська ніч» (1841) та ін., що свідчать про переорієнтацію в оцінці художніх явищ з емоційно-побутового емпіризму на їх історично-критичний огляд.

В основі сюжету «Савва Чалий, драматические сцени на южнорусском язике» М. Костомарова покладено народну пісню про Саву Чалого, але на відміну від неї в п’єсі Сава постає патріотом, людиною трагічної долі, яка не змогла знайти успішного шляху до перемоги. Психологічно складним є образ Сави: з одного боку, він славний герой-запорожець, який прагне об’єднати козацькі сили в боротьбі за інтереси України і понад усе цінує православну віру, за яку не шкодує життя, вірний у коханні, люблячий батько (позитивна оцінка Сави у творі переважає негативну), з іншого боку — він честолюбний, самолюбивий. Його образ твориться через його вчинки, у діалогах, монологах, через самохарактеристики та характеристики інших персонажів (козаків, Голого, Конєцпольського, Катерини). Конфлікт у творі багаторівневий зовнішній (між Савою та батьком, козаками, Голим, Конєцпольським) та внутрішній (між амбітністю та патріотизмом, обов’язок перед Україною та образою на батька й козаків). Центральною проблемою твору постає зрада, розкрита як в основній сюжетній лінії (діяльність Сави), так і в другорядній (любовний «трикутник» Сава — Катерина ‑ Голий). На обох сюжетних рівнях зрада осмислена як вимушена, результат внутрішнього конфлікту й безсилля перед ситуацією, обставинами, що склалися, утверджуючи мотив «вини без вини», що зумовлює трагічний характер фіналу обох ліній сюжету. Елементи романтизму (романтичного історизму) у творі: а) історичне тло, легендарний герой (хоч осмислений відмінно від фольклорного прототипу); б) загострення драматизму через складну діалектику характерів, їх психологічне зображення (вплив шекспірівських, античних трагедій), в) протиставлення героя масі, навіть батьку; г) афектація у вчинках, у діалогах дійових осіб. За типом «Сава Чалий» ‑ «драма характерів».

«Переяславська ніч» ‑ віршована трагедія, зміст якої вмонтований у історичне, але не конкретизоване тло: вимишлений герой Лисенко, прибічник Б. Хмельницького. Дія хронологічно не конкретизована, відбувається в Переяславі у Великодню ніч. Цей твір вибудовано як «драму ідей»: стикаються три позиції: радикальна войовнича — козацько-запорозька на чолі з Лисенком, міщансько-селянська — поміркована (уособлена в образах Петра Корженка, Семена Герцика) та релігійна — обстоює моральні цінності й заперечує будь-яке насильство (отець Афанасій). Конфлікт зовнішній ‑суспільно-політичний, моральний: не можна терпіти панування польського старостату в Переяславі, але неможна допустити і вбивства; внутрішній — розгортається у свідомості Марини, сестри Лисенка, між патріотизмом і почуттям кохання до поляка (його швидко розв’язано в романтично-пафосному ідеалізованому дусі). Як і в «Саві Чалому», головною причиною національного конфлікту українців та поляків є питання віри — православ’я чи унія. Романтичні елементи: образ Лисенка (відмежований від суспільства, непересічний, пережив тортури, не має особистісних, загальнолюдських інтересів, наділений демонічними ознаками, бо безжальний месник, ладний пожертвувати усім заради справи).

1.2. Історично-романтична проза Є. Гребінки.

На думку Є. Нахліка, Н. Перевертень, Є. Гребінка — зачинатель української романтичної прози (ранні оповідання «Рассказы пирятинца» (1837) написані під впливом «Вечорів…» та «Миргорода» М. Гоголя). У 1842 році пише повість «Нежинский полковник Золотаренко», що, як і низка його поетичних творів, презентує тематику визвольної війни (епізоди участі козацького війська в бойових діях Росії проти польсько-шляхетського поневолення взяті з «Історії русов»), зображено реальну історичну особу, але більше важить не історична достовірність оповіді, а передача атмосфери історичного минулого, її поетизація. 1848 року надруковано роман «Чайковський» з епіграфами, взятими з Шевченкових творів. Роман присвячений подіям визвольної війни 1648 —1654 років, з епічною широтою зображено життя козаків, їхню мужність і вірність у дружбі, Запорізьку Січ як «козацьку вольницю» з її демократичними і водночас суворими законами. Романтичні тенденції роману, за Є. Нахліком, у героїзації характеру й поведінки, поетизації козацької стихії, гіперболізації, уславленні волелюбності. Образ героя-патріота навіяний народними думами та піснями, в основу покладена дума про Олексія Поповича, в основу сюжету покладено родинні перекази, зокрема про материного предка Андрія Чайку. Проводиться антитеза героїчного минулого та мізерного сучасного. Пейзаж-руїна в романі символізує занепад колишньої слави, у виразі суму, образі зажнивної пісні кобзаря — мотив «національної туги».

Романтична проза Є. Гребінки написана під впливом белетристичних нарисів та історичних повістей Г. Квітки-Основяненка (наприклад, «Головатий»), а також М. Гоголя («Тараса Бульба») (за Н. Крутіковою, Є. Нахліком, збіги наявні в художньому задумі (акцент на використанні фольклору), у стилістичних прийомах (ліро-епічна розповідь, епічно пісенний ритм викладу), в окремих картинах). У пробудженому почутті національно-історичної гордості, туги за славним минулим виявився вплив Т. Шевченка.

Список рекомендованої літератури

Історія української літератури ХІХ ст. [Текст]: підручник у 2 кн. / за ред. акад. М. Жулинського. Кн.1. — К.: Либідь, 2005. — С.193 ‑ 203; 318 ‑ 354.

Смілянська, В. Л. Літературна творчість Миколи Костомарова // Костомаров, М. І. Твори в 2 томах [Текст] / упоряд., авт. предм. та приміт. В. Л. Смілянська / М. I. Костомаров. ‑ Т.1. Поезії. Драми. Оповідання. ‑ К.: Дніпро, 1990. ‑ С.5 ‑ 37.

Панченко, В. Є. Загадковий Костомаров // Панченко В. Є. Неубієнна література: Дослідницькі етюди / Худож. оформ. Д. В. Мазуренка. - К.: Твім інтер, 2007. — С. 64 — 77.

Цибаньова, О. Євген Гребінка [Текст] / О. Цибаньова. ‑ К.: Молодь, 1972. — 304 с.

Нахлік, Є. Українська романтична проза 20 — 60-х років ХІХ ст. — К.: Наукова думка, 1988. — 320 с.

Ковалець, Л. У Петербурзі він був українцем [Текст] / Л. Ковалець // Дивослово. — 2004. ‑ №6. — С.7 ‑ 8.

Перевертень, Н. Образна парадигма роману Є. Гребінки «Чайковський» // Літературознавчі студії. ‑ Вип. 26. ‑ К. КНУ ім.Т.Шевченка, 2010. — С.442 — 447.

Козачок Я. Українська ідея: з вузької стежки на широку дорогу: Художня і науково-публіцистична творчість М. Костомарова. — К., 2004.

Конфлікт зовнішній — зіткнення позицій суб’єкта та зовнішніх щодо нього сил.

Конфлікт внутрішній — боротьба суперечливих бажань, мотивів у свідомості суб’єкта.

Трагедія ‑ жанр драматургії, який ґрунтується на непримиренному конфлікті особистості з могутніми силами з об'єктивною неможливістю його реалізації.