Українська література - статті та реферати

Постромантичний «синдром» (Ю.-О.Федькович, С. Руданський, О. Стороженко)

Всі публікації щодо:
Руданський Степан
Стороженко Олекса
Федькович Юрій

1.1. Проблемний спектр прози й драматургії Ю.-Й. Федьковича: романтико-реалістичні координати.

Творчість митця тісно пов’язана з фольклором, естетикою романтизму. В окремих поетичних (збірка віршів «З окрушків» (1865 — 1866), передусім поема «Дезертир») та прозових творах однак зафіксована соціальна антиімперська спрямованість, зумовлена впливом творчості Т. Шевченка. У 1876 р. виходить збірка прозових творів письменника «Повісті Осипа Федьковича». В основі повісті «Три як рідні брати» (1864 ‑ 1869) — соціальний конфлікт, що викриває класову несправедливість (селянин-бідняк Іван Шовканюк страждає в жовнірах, а сільський багатій, піп і корчмар грабують його родину). У творі підкреслено душевне благородство простого люду, його здатність до самопожертви. Акцентовано психічні переживання героя, хоча засоби психологічного зображення використовуються обмежено. Моральні якості селян-жовнірів перебувають у центрі авторської уваги і в оповіданні «Сафат Зінич» (1865). Часто конфлікт у малій прозі митця вибудовується на ситуації любовного «трикутника», який зображується згідно з нормами селянської етики («Люба-згуба», «Серце не навчити»). В останньому оповіданні близько до фольклорних пісень та переказів розгортається любовна драма з трагічним фіналом, діють гіперболізовані непересічні герої, наявний мотив втечі від соціуму, примат почуттів над раціональністю, що зближує твір з романтизмом.

Драматургічна спадщина Ю. Федьковича представлена комедією «Сватання на гостинці», трагедією «Довбуш, або Громовий топір і знахарський хрест», мелодрамою «Керманич, або Стрілений хрест», п'єсою «Хмельницький» та ін.

1.2. Творчість Степана Васильовича Руданського (1834 ‑ 1873)

Представлена авторськими жанрами «пісні» (ліричні вірші), приказки, «співомовки» (гуморески), «байки-небилиці» (традиційні балади), поеми, презентує «пізній» романтизм в українській літературі, якому властиве посилення песимістичних настроїв. У творчості митця виділяють два періоди за часом і місцем створення поезій та за стилем:

‑ «кам'янець-подільський», для якого характерний вплив поетики Л. Боровиковського, А. Метлинського та інших романтиків «першої хвилі»;

‑ «петербурзький», позначений впливом Т. Шевченка.

Для ранньої лірики С. Руданського («Сиротина я безродний», «Ти не моя», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Мене забудь» та ін.) характерні пісенність, ліризм, романсовий характер, традиційна тематика (нерозділене кохання, нездійснені мрії). Поет часто звертається до фольклорної поетики: використовує паралелізми, звертання, риторичні запитання, діалогічну форму. Перу С. Руданського належать шість історичних поем («Мазепа, гетьман український», «Іван Скоропада», «Павло Полуботок» та ін.), що становлять «поетичну хроніку Гетьманщини» і написані в історичному ключі.

1.3. Химерно-романтична проза О. Стороженка.

Олекса Петрович Стороженко (1806 ‑ 1874) ‑ письменник, етнограф, драматург. Пік активності — 1850 ‑1860-ті роки. Його російськомовна проза «Рассказы из крестьянского быта малороссиян» (1858), роман-хроніка «Братья-близнецы» (1857) друкувалася в петербурзькій періодиці. З появою журналу «Основа» (1861) він почав писати українською мовою, але після Валуєвського циркуляру перейшов на російську. У 1863 р. вийшли у двох томах написані в 1850-х рр. «Українські оповідання» (серед яких «Закоханий чорт», «Чортова корчма», «Сужена», «Вуси», «Голка», «Дорош», «Мірошник»).

За Є. Нахліком, проза О. Стороженка поділяється на історичні оповідання, оповідання-нариси, оповідання-ідилію («Сужена»). С. Решетуха диференціює ширше: а) соціально-побутові оповідання-прислів’я й оповідання-приказки, б) власне соціально-побутові оповідання, в) фольклорно-етнографічні, г) фольклорно-історичні з елементами ідилії, д) автобіографічні, є) »химерні» оповідання та новели.

У доробку О. Стороженка стильова майстерність властива мініатюрним гуморескам ‑ літературно-опрацьовані, дещо розширені у смисловому плані народні прислів'я, приказки та анекдоти. В оповіданнях «Кіндрат Бубненко-Швидкий», «Прокіп Іванович», «Дорош», «Мірошник» зображене козацтво за традиціями народного епосу: з певним замилуванням, без історичної конкретики і злободенних тем. «Химерна» повість (за С. Решетухою, роман) «Марко Проклятий« має авторське жанрове визначення: «Поэма на малороссийском языке из преданий и поверий запорожской старины». У перших чотирьох розділах твору інтерпретуються фольклорні легенди про вбивцю і кровозмішувача Марка Пекельного. У наступних розділах розгортається картина повстання на Лубенщині, де козакам протистоять Ярема Вишневецький та поляки, що загрожують покатоличенням. За життя О. Стороженка надруковано лише два перші розділи повісті «Марко Проклятий» (Львів, журн. «Правда«, 1870). Повість лишилася незакінченою. Згодом невідомий автор дописав останні розділи.

«Химерній» прозі О. Стороженка властиві: а) наявність двох світів (фантастичного і реального, які настільки тісно переплетені, що утворюють одну хронотопну систему); б) метаморфози, що відбуваються з героями; в) незвичайні переміщення в часі і просторі; г) місце дії — село; д) історичний колорит — часи козаччини; е) наявність фольклорних елементів; є) присутні засоби «химерності» — сміх, народна фантастика. Готичний елемент у повісті, водночас генетично пов'язаний з романтизмом, ‑ «філософія зла», без якої не могла існувати рівновага, гармонія всесвіту. Разом із тим тема «жахів» (представлена містичними сценами ожилих мертвих, натуралістичними сценами вбивств та тортур) у цьому творі переосмислюється в бурлескно-травестійній тональності (Марко в пеклі; сцени жартів запорожців перед тортурами, що чекали на них). Повість легко надається до психоаналітичних інтерпретацій, передусім лейтмотивом вбивства чоловіком коханої жінки.

Список рекомендованої літератури

Історія української літератури ХІХ ст. [Текст]: навч. посіб. у 3 кн. / за ред. М. Т. Яценка. Кн. 2. — К.: Либідь, 1996. — С. 165 — 181; 319 ‑ 152.

Історія української літератури та літературно-критичної думки першої половини ХІХ ст. [Текст]: підручник / за ред. О. А. Галича. — К.: Центр навч. л-ри, 2006. — С.307 — 317; 370 ‑ 382.

Єфремов, С. О. Руданський [Текст] / Єфремов С.О. // Історія українського письменства. — К.: Femina, 1995. — С.415 — 419.

Лесин, В. М. Юрій Федькович: До 150-річчя від дня народження [Текст] / В. М. Лесин. ‑ К.: [б. в.], 1984. ‑ 48 с. ‑ (Серія 6. «Література і мистецтво»)

Шалата, М. Й. Юрій Федькович: Життєвий і творчий шлях [Текст]: биография отдельного лица / М. Й. Шалата. ‑ К.: Дніпро, 1984. — 239 с.

Герасименко, В. Степан Руданський: життя і творчість [Текст] / В. Я. Герасименко; АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. ‑ К.: Наукова думка, 1985. ‑ 180 c. ‑ (Лiтературознавство)

Киричок, П. Поетична хроніка Гетьманщини [Текст] // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2001. ‑ №6. — С.30 — 34.

Іщук, А. Олекса Стороженко // О.Стороженко. Твори в 2 тт. ‑ Київ, 1957.

Хропко, П. Олекса Стороженко і його літературна спадщина // Стороженко О. Марко Проклятий: Повість, оповідання. — К.: Дніпро, 1989. — С. 9 ‑ 10.

Решетуха, С. «Марко Проклятий» — роман-екперимент (міфологічний аспект) // Слово і час. — 2006. — № 9. — С. 34-40.

Решетуха, С. Жанрова своєрідність циклу оповідань «З народних уст» О. Стороженка // Українське літературознавство: Збірник наукових праць. — Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. — Вип. 67. — С. 191 ‑ 199.

Решетуха, С. Проза Олекси Стороженка: жанрово-стильові особливості. Автореф. дис канд. філол. наук: 10.01.01. — Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2007.

Нахлік, Є. Українська романтична проза 20 — 60-х років ХІХ ст. — К.: Наукова думка, 1988. — 320 с.

Павличко, С. Роздуми про вуса, навіяні одним оповіданням Олекси Стороженка // Павличко, С. Теорія літератури. — К.: Вид-во ім. С. Павличко «Основи, 2009.

NB

Історична поема — поема з виразним епічним началом, яке виявляється в ґрунтованому на важливій історичній події сюжеті, часто її центральним образом є історичний діяч, герой.

Співомовки — закріплений за гуморесками-мініатюрами С. Руданського авторський жанр.

Химерна проза — прозова традиція («химерний роман» — жанровий різновид), визначальними рисами якої є поєднання фантастичного та гумористичного, деформація часово-просторових зв’язків та відносин, концептуальна, ситуаційна, характерологічна умовність тощо.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.