Українська література - статті та реферати

Феміністична проза Ольги Кобилянської. («Людина», «Царівна»). Проблематика. Образи Олени Ляуфлер та Наталки Веркович: спільне та відмінне

Повість «Людина» — це етапний твір у творчості Кобилянської. У ній порушається надзвичайно важлива і злободенна проблема — емансипації жінки. Олена Ляуфлер — головна героїня повісті, уперше серед персонажів української літератури ставить питання про самостійність і матеріальну спроможність жінки. Жінка в тогочасному суспільстві була приречена на довічне рабство, чекаючи на пана, який її ощасливить одружившись на неї і дасть їй смисл життя. Проблема емансипації жінки розглядається в аспекті становища людини у суспільстві. Головна думка твору зображена у його назві. Кобилянська доводить, що її героїня мисляча, працьовита жінка, вона має право посідати поряд з чоловіками. Вона випереджає чоловіків, вона розумніша, вона людина. Бути людиною, для Олени — це бути господинею над своєю долею.

Олена Ляуфлер — молода дівчина з небагатої буржуазної сім'ї — повстає проти традиційного трактування ролі жінки в суспільстві, де домінують чоловіки, проти насильного обмеження її інтересів трьома німецькими. Олена — це жінка, яка одстоює своє право бути людиною, мати право на саморозвиток і зростання, на особистий вибір, мати можливість реалізувати все це. Вона зростає в типовій буржуазній сім'ї, де панує консерватизм та міщанство, де праця вважається чимось безчесним. Дівчина багато читає, тонко відчуває красу в природі, мистецтві, її хвилює музика. Вона прагне протистояти диктатові обивательської моралі, зберегти свою людську гідність, віру у високе покликання людини. Дівчина зважилася віддати себе в жертву — вийти заміж за багатого, але нелюбого чоловіка. Обставини й обов'язок перед рідними переважують, а нехтування своїми поглядами боляче ранить їй серце.

«Царівна» — багатопроблемний твір, який написаний у вигляді щоденникових записів Наталі Веркович. В ньому вперше порушено проблему духовного розкріпачення жінки у зв’язку із визволенням усього народу від соціального гніту, подано питання, пов’язане із долею окремої особистості в її стосунках з середовищем обивателів. Як і Олена Ляуфлер, Наталка живе в провінційному містечку, прагне до свободи, розумової праці, щастя, багато читає. Як і Олена вона вступає в конфлікт з середовищем. Однак становище Наталки значно гірше. Вона сирота і живе в дядька. Найбільших знущань довелося терпіти від тітки Павлинки Наталці, тітка була жінкою деспотичною. Дядько і тітка дивляться на Наталку як на зайвий ріт. Вона знаходить єдиний вихід від такого життя в освіті. Вона незламна і відмовляє Орядинку. Бо вона не хоче буденного життя.

Спільне у Олене и Наталки те, що вони дві жінки, які хочуть реалізувати себе, не бажають жити лише як раби чоловіків, вони прагнуть мислити, розвиватися і удосконалюватися. Вони хочуть бути на рівні з чоловіками. Відмінне в них те, що Олена зазнає краху своїх інтересів, а Наталка натура більш вольова й цілеспрямована, з яснішими суспільними ідеалами — досягає мети, знаходить своє місце в житті, усвідомлює кровний зв'язок з народом, з боротьбою за його кращу долю.