Українська література - статті та реферати

Образне слово в системі поетичного тексту Емми Андієвської

Всі публікації щодо:
Андієвська Емма

Тищенко О.О., Лапенкова А.С.


Анотація: Е. Андієвська послідовно розвинула сюрреалізм як стиль, із його метафорою казки та гіперболою, з притаманною їй магією слова як могутнього знаку речей і духовності, що з них і постала, власне, справжня поезія. У авторки слово служить призмою для спектралізації інших слів і тому виникають безкінечні метафорично-притчеві градації сюрреалістичних образів.

Ключові слова: поетика, сюрреалізм, самопізнання, сновидіння, несвідомість.


Поетичні тексти Емми Андієвської не можуть мати адекватного прочитання, єдино правильного, канонічного потрактування, вони розраховані на співучасть, співтворчість і співпереживання, апроксимаційне сприйняття. Для сюрреалістичної поезії характерні вишуканий естетизм, езотеричний характер, синтетичне поєднання зорових, слухових, смакових та інших асоціацій, основаних на наших відчуттях. Поетичні тексти Емми Андієвської вимагають особливих підходів, як поняття перспективи, назва вірша, сновидіння, світ сну, онейричні асоціації, оскільки письмо Емми Андієвської пружне, раптове, контраверсійне і асоціативне.

Семантика заголовка Емми Андієвської завжди метафорична, має складну логіко-смислову основу, зміст заголовкового слова чи словосполучення розкривається власне у тексті, часто перегукується із заголовками інших поетичних текстів. Єдина смислова основа цілої низки заголовків пояснюється характером представленої в поетиці Емми Андієвської концептуальної картини світу, яка «дозволяє людині ефективно орієнтуватися в ньому, використовувати його в своїх життєвих цілях» [47, с.23]. Оскільки концептуальна картина світу -явище динамічне, а не статичне, мовні одиниці, що її відображають, зазнають усіляких перетворень і набувають концептуальних значень, що розширюють семантичне поле того чи іншого мовного знака.

Для прикладу візьмемо назви сонетів, що яскраво відображають концепт світла із численними семантично вмотивованими похідними (світанок, ранок, промінь, сяйво): «Світло», «Світанок з традиційного господарства», «Інший світанок», «Ще інше світло», «Рухомі просвітки», «Ще раз - світанок», «Бічний світанок», «Близькість сяйва».

В Емми Андієвської є ціла низка поезій без заголовків, але це не означає, що у автора не виявилося мовних одиниць для актуалізації назви тексту. Навпаки, значущість заголовка в поезії настільки велика, що вже факт його відсутності стає стилістично вагомим (як нульовий заголовок). «Заголовок - візитна картка поета, його відсутність - своєрідний сигнал того, що очікується текст, насичений асоціаціями, невловними для визначення» [38, с. 208].

Варто звернути увагу також на те, що адекватне сприймання тексту можливе лише за умови врахування внутрішньої форми ключового слова, тому що воно є «елементом текстотвірним, у тексті художнього твору реалізуються всі можливі контекстуальні зв'язки слова, виявляються додаткові асоціації, додаткові накопичення до основної нормативної семантики слова» [88, с.600]. Ключове слово, яке міститься у заголовку, може знаходити динамічний розвиток у образній системі всього тексту. Образ молу - захисної морської споруди (поезія «Мол») окремими семами перегукується з образом розворушеного вапняку чуттів (вапняк - будівельний матеріал, зокрема, і для молу), а згодом зустрічається як компонент завершальної порівняльної конструкції (чуття - смуток) «Ніч. Й смуток, який світиться, як мол»[13, с.27].

Внутрішня форма образу «утримує» у собі поетично значущі семи, оскільки головна роль відводиться індивідуальним асоціаціям. У динамічній структурі тексту на перший план виступають переносні значення, конотації, авторські неологізми. Образна система поезії «Час звуколова» містить епітети (кутасті сльози, фіялкова блискавка), порівняння (комаха - фіялкова блискавка), метонімії (конячий тулуб чмиха), метафори (летять сльози повільно, зробилось все жовтаве і ляске) енантіосемічні сполучення (звужується, ширшаючи, кут зору). Внутрішня форма всіх складників забезпечує загальне тло, концентрує інформаційний та естетичний смисли, які передають сприйняття певного часового та просторового відрізку у творі [3,с.145].

Заголовок у поезіях Емми Андієвської відіграє суттєву роль при декодуванні змісту цілісного твору, оскільки активно корелює зі складною системою взаємозв'язків і відношень художньої структури.

Тропи Емми Андієвської надзвичайно виразні у відповідних контекстуальних ситуаціях. «Повнокровно і вибухово вони звучать лише в тому певному словесному оточенні, у якому їх замкнула поетеса, немає сенсу виривати їх із структури вірша, щоб спробувати розгадати специфіку їх творення, тим більше, що вони майже завжди знаходяться між еліпсами, які самі вимагають здогадки і пояснення» [81, с. 128-129].

Поетичні тексти Емми Андієвської вирізняються «багатовимірністю слів, спромогою організувати синкретичний, поліфункціональний контекст» [64, с.65]. Цей поліфункціоналізм базується на образних відтінках, призвуках. Прагнення розширити семантичний простір поетичного тексту за рахунок контекстуальних взаємозв'язків спонукає автора виносити у заголовок складні образні експресеми («Прозорість»), які в того чи того читача викликатимуть індивідуальні асоціації. Згідно з текстом прозорість можна тлумачити як властивість зору, на що вказує фінальне питання «Прозорість - чи лиш зору корінці?», або як прихід дня («Предмети сяють, - всесвіт - перші крочки. Підбили підсумки. - День - крапку і тире») або ж як властивість кольору («Скрізь барва надима горлянку - півень») [12, с.109]. Кожен варіант інтерпретації контекстуально знаходить свій розвиток у поетичному тексті.

Серед найрізноманітніших чинників впливу поезії на почуття й емоції людини вагоме місце посідає колористика. Семантичне поле кольороназв чітко структуроване і найбільш розвинене серед засобів передачі чуттєвого сприйняття світу та його відображення знаковим способом. Колористика у художніх творах є одним із елементів авторського ідіостилю та світобачення, вона виявляє країнознавче тло та національне звучання. Тим більше, що колірна барва нерідко залучає весь емоційно-чуттєвий досвід реципієнта, особливо, коли йдеться про виникнення умовно-образних асоціацій при сприйманні інтелектуальної поезії. Її яскравим зразком виступає творчість Емми Андієвської.

Таким чином, як показує дослідження поетичних текстів Емми Андієвської, в процесі декодування художнього явища важливу роль відіграють заголовки як ключові слова, контекстуальна ситуація, власне образні засоби з виразною внутрішньою формою, що сприяють динамізації текстових структур, забезпечують ефективний процес розуміння та естетичного сприйняття поетичного світу читачем.

Література

1. Андієвська Е. Знаки Тарок: Вірші / Е.Андієвська. - К. : Дніпро, 1995. -176 с.

2. Андієвська Емма. Межиріччя: Сонети / Е.Андієвська. - К. : Вид. дім «Всесвіт», 1998. - 134 с.

3. Андієвська Емма. Хвилі: Поезії / Е.Андієвська. - К. : Вид. дім «Всесвіт», 2002. - 160 с.

4. Джанджакова Е.В. О поэтике заглавий / Е.В.Джанжакова // Лингвистика и поэтика. - М. : Наука, 1979. - С.207-214.

5. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке / Г.В. Колшанский. - М. : Наука, 1990. - 108 с.

6. Мойсієнко А. «Напруга, що сприймається як стиль» або «Архітектурні ансамблі» Емми Андієвської / А. Мойсієнко. - Ужгород : ВАТ «Патент», 2001. -С.62-71.

7. Сорока П. Емма Андієвська: Літературний портрет / П. Сорока. -Тернопіль, 1998. - 240 с.

8. Форманова С.В. Роль заголовків як ключових слів в аперцепційній системі художнього тексту / С.В.Форманова. - Івано-Франківськ : Плай, 2000. - С. 600-603.

Стаття відправлена 15.03.2016 © Тищенко О.О., Лапенкова А.С.