Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - статті та реферати
Шевченкіана Олександра Афанасьєва-Чужбинського
Всі публікації щодо:
Афанасьєв-Чужбинський Олександр
О. М. Моціяка
Стаття присвячена аналізу внеску О. Афанасьєва-Чужбинського в розвиток художньої і літературознавчої шевченкіани ХіХ століття. Ключові слова: художня шевченкіана, аналіз, критика, мемуари, поет.
Шевченкознавство - одна з галузей літературознавства, що зародилось ще за життя Т. Г. Шевченка. У його розвитку можна умовно виділити три основні етапи: шевченкознавство ХІХ - початку ХХ століття, шевченкознавство доби радянської влади в Україні і сучасне шевченкознавство, яке виникло в часи перебудови. Серед найбільш помітних шевченкознавців ХІХ століття учені традиційно називають М. Костомарова, П. Куліша, М. Драгоманова та І. Франка. У цю низку з повним правом можна поставити і прізвище О. С. Афанасьєва-Чужбинського, який навчався в Ніжині в 1829-1835 рр., у часи, коли Ніжинська гімназія вищих наук у 1832 р. була реорганізована у Фізико-математичний ліцей.
У шевченкознавчій науці міцно утвердилася думка про О. Афа-насьєва-Чужбинського передусім як автора найбільш ранніх друкованих спогадів про Т. Шевченка - видані в рік смерті поета (1861). Досить відомою є інформація про особисту дружбу О. Афанасьєва-Чужбинського з Т. Шевченком, про їхнє знайомство в Мойсівці у 1843 р., подорож Лівобережною Україною в 1846 р., прибуття в Ніжин у лютому цього ж року, проживання в Києві, зустрічі в Петербурзі після повернення Т. Шевченка із заслання.
Однак на сьогодні рецепція Тараса Шевченка О. Афанасьєвим-Чужбинським проаналізована, на наш погляд, ще не достатньо. Оцінка Шевченка ніжинським романтиком вписується в контекст його літературно-естетичних поглядів у цілому. У 40-50-х рр. вони були типологічно близькі до переконань І. Срезневського, Л.Борови-ковського, Г. Квітки-Основ’яненка, А. Метлинського та ін., які відстоювали повноцінність української мови, самобутність української літератури, вірили в її перспективи. Ніжинський романтик теж в цілому дотримувався цієї демократичної, патріотичної позиції. Так, в умовах літературної дискусії про мову, зміст, межі і перспективи розвитку української літератури, Олександр Степанович у 1841 р. з болем писав про упереджене ставлення російської офіційної критики до української літератури та "відбивав войовничо-нігілістичні наскоки на українську літературу з боку "Северной пчелы", "Библиотеки для чтения" [1, c. 213]: "Но что встречает этих людей? Насмешки критиков, велеречивые диссертации о том, что малороссийского языка не существует, что лишний труд писать на этом языке, которого никто не понимает" [2, с. 444]. Письменник вітав появу творів нової української літератури, збірки "Малороссийских приказок" (1834, 1836) Є. Гребінки, "Кобзаря" (1840) Т. Шевченка, альманаху "Ластівка" (1841), журналу "Основа" (1861-1862) та ін.
Однак у 60-х рр. у критичних працях О. Афанасьєва спостерігається більша поміркованість, недооцінка естетичної вартості літератури, написаної українською мовою, посилення царефіль-ських настроїв у власній поезії. Зокрема, у рецензії на збірку російськомовних перекладів Т. Шевченка критик стверджував, що у малоросійській мові поки що немає засобів, за допомогою яких ця мова могла б зробитися знаряддям якогось могутнього творчого задуму [3].
У цілому ж О. Афанасьєв-Чужбинський був автором низки цікавих аналітичних міркувань про тенденції розвитку нового письменства і, на думку М. Гнатюка, "має бути зарахований до активу української літературної критики" [4, с. 15].
О. Афанасьєв-Чужбинський у багатьох явищах, пов’язаних з Т. Шевченком, був піонером. По-перше, він започаткував поетичну шевченкіану. У 1843 р. ще до особистого знайомства з Т. Шевченком написав вірш "Шевченкові". До цього часу О. Афанасьєв уже дебютував як письменник. У 1831 р. в "Украинском альманахе" (1831) опублікував оповідання "Нежинские греки". Заочно обидва письменники, мабуть, "зустрілись" уже при підготовці альманаху випускника Ніжинської гімназії Є. Гребінки "Ластівка" (1841). Відомо, що Т. Шевченко активно допомагав Є. Гребінці видавати альманах. У ньому були надруковані вірші Т. Шевченка "Причинна", "На вічну пам'ять Котляревському", "Тече вода в синє море...", "Вітре буйний...", уривок з поеми "Гайдамаки" і два вірші О. Афанасьєва-Чуж-бинського - "Прощання", "Є. П. Гребінці". По-друге, О. Афанасьєв-Чужбинський першим вмістив у пресі критичний відгук про поезію Т. Шевченка. Свого часу Г. Я. Неділько наголошував: "Із українських письменників О. Афанасьєв-Чужбинський перший у пресі звернув увагу на поезію Т. Г. Шевченка і дав їй високу оцінку" [5]. Маємо на увазі аналіз ніжинським романтиком альманаху Є. Гребінки "Ластівка", захоплення віршем Т. Шевченка "На вічну пам'ять Котляревському", уривком з поеми "Гайдамаки". По-третє, загальновизнаною є роль О. Афанасьєва-Чужбинського як автора перших друкованих спогадів про Т. Шевченка. По-четверте, О. Афанасьєв найраніше відгукнувся на перші російськомовні переклади поетичних творів Т. Шевченка [6].
Художню шевченкіану О. Афанасьєва-Чужбинського насамперед складають два вірші - "Шевченкові" (1843) та "Над гробом Т. Г. Шевченка" (1861), нарис "Фаня" (1870) із циклу "Очерки прошлого", а критичну - рецензія на альманах "Ластівка" (1841), відгуки на "Кобзарь Тараса Шевченко в переводах русских поэтов. Издан под ред. Н. В. Гербеля" " (1860), на журнал "Основа" (1861) , "Воспоминания о Т. Г. Шевченко" (1861), некролог-стаття "Землякам. Над гробом Т. Г. Шевченко" (1861).
У шевченкознавчій спадщині О. Афанасьєва-Чужбинського важливим є його розуміння Т. Шевченка як людини і як поета. Унікальні відомості про Шевченка-людину ми знаходимо саме в спогадах Афанасьєва, які М. Гнатюк назвав мемуарною класикою, адже без них не обходиться і сьогодні жоден шевченкознавець. На думку А. Костенка, ці спогади "вигідно виділяються серед інших мемуарів тим, що: по-перше, писала їх людина, яка знала добре Шевченка; по-друге, мемуарист був сам письменником, сам жив інтересами, спільними (хай хоч у професійному розумінні) з поетом та його середовищем; по-третє, спогади, як видно, написані на основі нотаток, достовірних документально. І, крім того, спогади написані по свіжій пам'яті" [7, с. 565]. О. Афанасьєв-Чужбинський неодноразово наголошував на прагненні показати образ справжнього, не ідеалізованого Шевченка: "я ... не старался восхвалять такую замечательную личность, как Шевченко и не скрывал его слабостей. Я далек от мысли делать из дорогого мне человека нечто вроде безупречного героя, но расказать то, что было в действительности, зная его близко и живя с ним в лучшую эпоху его творческой деятельности" [8, с. 37].
О. Афанасьєв-Чужбинський створив надзвичайно живий образ Шевченка, з його неповторною зовнішністю, манерами, говіркою, вдачею. Ніжинський поет виділив у характері Шевченка такі риси, як доброзичливість, загострене відчуття людської гідності, імпульсивність, емоційність. Т. Шевченко "при всей видимой откровенности не любил однако же высказываться" [8, с. 10]. Поет був наділений почуттям гумору, умів гарно співати, був толерантним до людей інших національностей та конфесій, безмежно любив дітей та природу. "Любил он и уважал природу. Блуждая с ним Сулой и Слепородом, мы бывало просиживали у норки какого-нибудь жучка и изучали его незатейливые нравы" [8, с. 30]. У статті-некролозі Афанасьєв-Чужбинський згадував, як в останні лютневі дні перед смертю Шевченко найбільше сумував за тим, що не може поїхати в Україну або піти в оранжерею, щоб намилуватись буянням квітів і наповнити себе відчуттям краси природи.
О. Афанасьєв-Чужбинський неодноразово наголошував на глибинній ненависті Т. Шевченка до соціального приниження людини: ". печальная власть бывшего крепостного права, выражавшаяся в той или другой неблаговидной форме, приводила эту благородную душу в самое мрачное настроение. Хотя перед ним везде все старались показывать домашний быт свой в праздничном виде, однако трудно было обмануть человека, подобного Шевченку, который, выйдя сам из крепостного сословия, очень хорошо знал кулисы и декорации на сцене помещичьей жизни" [8, с. 11]. Через десять років у нарисі "Фаня" О. Афанасьєв-Чужбинський змалював сцену, навіяну життєвими спостереженнями. У творі йдеться про типового українського кріпосника початку 40-х рр. ХІХ ст. Митрофана Гавриловича Серденка. Обмежений, жорстокий та честолюбний, він хотів бути причетний до модного руху, який проявився "в обществе после первых стихотворений Шевченка" [9, с. 69]. Паничу, який поверхово захоплювався козаччиною та віршами Т. Шевченка, випадає нагода запросити в гості відомого поета. Він стає свідком жорсткого побиття паном кучера. "Шевченко остолбенел..
- Боже мой! сказал Шевченко, обращаясь к хозяину, неужели подобные звери существуют среди молодого поколения?" [9, с. 71].
Звичайно, Шевченко мав і людські слабкості. Серед них -непрактичність у побуті, швидкоплинне захоплення жінками, паління сигар. Шевченко не відмовлявся і від можливості випити чарку у приємному для себе товаристві ("мочеморди" в Березовій Рудці). Він також міг і розслабитись у дощові дні, довго "покабанувати" в ліжку, читаючи книги та пресу.
Інформація про різні людські слабкості Т. Шевченка зовсім не применшує, на думку Афанасьєва-Чужбинського, величі поета. У статті-некролозі "Землякам. Над гробом Т. Г. Шевченка" критик написав: "Ты имел слабости, как и всякий, но слабости эти выкупались и теплой любовью к человечеству, и чистотой души, и той строгой честностью, которая так редка в мире, и тем бескорыстием, которое ценил ты выше всего в горячо любимом народе" [10, с. 47].
У той же час Афанасьєв-Чужбинський як письменник, як людина, що була разом з Т. Шевченком, занурена в атмосферу художньої творчості (зокрема, разом читали "Дзяди" А. Міцкевича, ділились враженнями про поезію Байрона), залишив дуже цікаві спостереження над природою поетичної творчості Т. Шевченка і особливостями її рецепції тогочасним читачем (хоча сам Олександр Степанович скромно не відносив себе до дослідників творчості Шевченка).
Перші твори нової української літератури (І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського) читались "как-то вяло высшим кругом" [8, с. 4]. І лише поезія Т. Шевченка, наголошував О. Афанасьєв-Чужбинський, стала поштовхом для національного відродження (особливо серед молоді і жінок), привела в рух українське суспільство, що перебувало в духовному застої та байдужості: "Мы говорим о том движении, какое проявилось в обществе после первых стихотворений Шевченка. Независимо от художественных красот его народной поэзии, в ней звучало и искреннее чувство любви к родине" [10, с. 69]. Творчість Т. Шевченка пробудила національні почуття українців, розбудила гордість за українське коріння, змусила глибше вивчати свою історію та культуру: "Появление "Кобзаря" мигом разбудило апатию и вызвало любовь к родному слову, изгнанному из употребления не только в обществе высшего сословия, но и в разговоре с крестьянами, которые старались, и конечно смешно, выражаться по-великорусски. Смело могу сказать, что после появления "Кобзаря" большинство принялось за повести Квитки" [8, с. 4]. Критик констатував, що українське панство, яке в першій третині ХІХ ст. було всуціль зденаціоналізоване, відчуло модний потяг до українського. О. Афанасьєв-Чужбинський згадував, що навіть українські панянки, виховані французькими гувернантками, зустрівшись із Шевченком у с. Мойсівка на балу в Т. Волховської, цитували його твори українською мовою і поет хвалив чистоту їх полтавської говірки. О. Афанасьєв-Чужбинський, по суті, указав на міфологічну природу творчості Т. Шевченка, на актуалізацію ним національних архетипів, закорінених у національному колективному несвідомому. Дослідження поетики архетипів є сьогодні одним з найпродуктивніших в осмисленні художнього світу Т. Шевченка.
О. Чужбинський глибоко відчув романтичну символіку одного з провідних архетипальних образів Т. Шевченка - образу кобзаря [12, с. 96]. Він давав можливість поету виразити сакральні з національної точки зору істини, пробуджувати історичну свідомість, героїзувати козацтво, їх прагнення волі, патріотизм:
Ні, не люди тебе вчили:
Мабуть, сама доля,
Степ, та небо, та могили,
Та широка воля! ...
Мабуть, ти учивсь співати
На руїнах Січі,
Де ще рідна наша мати
Зазирає в вічі. [13, с. 35-36].
У вірші "Шевченкові" О. Афанасьєв-Чужбинський тонко підмітив багатство ліричних образів, динаміку темпоритмів, психологічних відтінків, контрастність поезії Шевченка.
Г арно твоя кобза грає,
Любий мій земляче!
Вона голосно співає,
Голосно і плаче.
І сопілкою голосить,
Бурею лютує,
І чогось у Бога просить,
І чогось сумує [13, с. 35].
Сучасний дослідник Г. Грабович "перетікання" настроїв кваліфікує як феномен поезії Т. Шевченка, що може відчути, побачити лише уважний, неупереджений читач: "Отже, чого саме не бачимо?
Не бачимо, як на мою думку, нюансів, а то й сутності поета, постійних болів народжування поезії і постійного страждання поезією і в поезії. Не бачимо передусім його сумніву. І, що найважливіше, не бачимо, що цей сумнів не випадок, а сутність" [14, с. 117].
Т. Шевченко, на переконання О. Афанасьєва-Чужбинського, -більше поет, ніж живописець. Він відчував, що має поетичне покликання, яке не піддається раціоналістичному поясненню: "Шевченко осознавал сам, что родился более поэтом, чем живописцем, потому что во время обдумывания картины "хто його зна - відкіль несеться, несеться пісня, складаються стихи, дивись уже і забув про що думав, а мерщій запишеш те, що навіялось" [8, с. 30].
У спогадах О. Афанасьєв-Чужбинський зазначає, що Шевченко критично ставився до своєї творчості і вважав, що по-справжньому володіє саме українським, а не російським словом. Одного разу Шевченко поцікавився, як його товариш оцінює російськомовну поему "Тризна". О. Афанасьєв, як завжди, відверто сказав: "ти краще пишеш по-нашому". Шевченко був розчулений, їхні оцінки збігались: "От спасибі! А дехто хотів одурити мене, зачепить, знаєш авторське "самолюбие", так я ж і сам бачу. Швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся", прибавил он с улыбкою" [8, с. 14].
Важливо, що Чужбинський у рецензії на журнал "Основа", "Спогадах", статті-некролозі дав декілька суттєвих побажань щодо подальшого вивчення творчості Шевченка. Це, по-перше, необхідність видання всіх творів Шевченка, бо "что в печати явилось, может быть, половина им написаного" [10, с. 38]. По-друге, О. Афанасьєв указав на необхідність враховувати специфіку менталітету українського народу, який виражений у поезії Шевченка, зокрема, її сентиментальний потенціал. Дослідник критично поставився до перших російськомовних перекладів поезії Т. Шевченка, у яких не враховано національний її колорит і українського козака перероблено в хвацького великоросійського молодця, а гіркий гумор втілився у форми простонародної російської говірки. О. Афанасьєв навіть ставив під сумнів можливість передати у перекладах повне розуміння про Шевченка [11]. По-третє, О. Афанасьєв-Чужбинський порушив проблему місця Шевченка в українському та світовому літературному каноні. О. Афанасьєв-Чужбинський слушно твердив, що по-справжньому оцінити творчу спадщину Шевченка - річ складна і не можлива до того часу, поки не будуть видані всі його твори.
Місце відомих на той час поетичних творів Т. Шевченка в літературі критик оцінював суперечливо. За рік до смерті поета О. Афа-
насьєв-Чужбинський, рецензуючи переклад О. Плещеєвим поеми Т. Шевченка "Наймичка", пошанування українського поета обмежив тільки масовою українською рецепцією. Причини величезної популярності поета дослідник вбачав поза будь-яким літературним інтересом. О. Афанасьєв не визнавав титанічної величі в обдаруванні Т. Шевченка та сумнівався в повноцінності його таланту в контексті не тільки світової, а й навіть російської літератури [3].
У рік смерті поета (1861) в статті-некролозі дослідник відвів поету чільне місце саме в українському літературному каноні. "Память Шевченка требует должного места поэту в ряду лучших писателей наших, места, на которое он добыл право сразу" [8, с. 38]. У вірші "Над гробом Т. Г. Шевченка", написаному під враженням від похорону Т. Шевченка в Петербурзі, О. Чужбинський простір схвальної, навіть міфологізованої, рецепції поета поширив до вселенського масштабу (при цьому враховуємо, що жанр твору передбачав глорифікацію об'єкта зображення):
Круг тебе чужа чужина.
Та не чужі люде:
Є кому тебе оплакати,
Є - і довго буде.
Отже, незважаючи на певну суперечливість у поцінуванні творчості Т. Шевченка, критичні виступи О. Афанасьєва-Чужбинського містили в собі багато глибоких, цінних і продуктивних підходів до осмислення постаті основоположника нової української літератури. Серед шевченкознавців ХІХ ст. випускник ніжинського Фізико-математичного ліцею Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбин-ський, безперечно, посідає вагоме місце.
Покоління поколінню Об тобі розкаже, І твоя, Кобзарю, слава, Не вмре, не поляже! [13, с. 72].
Література
1. Федченко П. М. Літературна критика на Україні першої половини ХІХ ст. / П. М. Федченко. - К., 1982.
2. [Афанасьев]-Чужбинский А. Ластовка, собрание сочинений на малороссийском языке. Критическая статья / А. [Афанасьев]-Чужбинский // Москвитянин. - 1841. - Ч. V. - № 10. - Отд. ІУ. - С. 444-455.
3. [Афанасьев]-Чужбинский А. Кобзарь Тараса Шевченко в переводе русских поэтов. Издан под ред. Н. В. Гербеля. Рецензия А. [Афанасьев]-Чужбинский // С.-Петербургские ведомости. - 1860. - № 279. - С. 14971498.
4. Г натюк Микола. Олександр Афанасьєв-Чужбинський / Микола Г на-тюк // Афанасьєв-Чужбинський Олександр. Поезії / Микола Гнатюк. - К., 1972. - С. 3-32.
5. Неділько Г. Я. Т. Г. Шевченко і Чернігівщина / Г. Я. Неділько. - Ніжин, 1988.
6. Михед П. В. Тарас Шевченко в російській критиці (1840-1861) / П. В. Михед // Література та культура Полісся. Серія "Філологічні науки" № 1. - Ніжин, 2013. - Вип. 74. - С. 19-28.
7. Спогади про Шевченка. Упорядкування, вступна стаття та коментарі А. І. Костенка. - К., 1958.
8. Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке / А. Чужбинский // Русское слово. - 1861. - № 5.
9. Александр Степанович Афанасьев (Чужбинский). Очерки пришлого. Фаня / Александр Степанович Афанасьев (Чужбинский) // Собрание сочинений Александра Степановича Афанасьева (Чужбинского). / Под ред. П. В. Быкова. - СПб., 1891.
Т.ІІІ. - 1891. - С. 3-190
10. Чужбинский А. Землякам. Над гробом Т. Г. Шевченка / А. Чужбинский // Русское слово. - 1861. - № 2.
11. [Афанасьев]-Чужбинский А. Основа. Южнорусский учено-литературный вестник. № 1. Рецензия / А.[Афанасьев]-Чужбинский // Русское слово. - 1861. - № 1. Январь. - Отд. ІІ. - С. 37.
12. Забужко Оксана. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу / Оксана Забужко. - К., 1997.
13. Афанасьєв-Чужбинський Олександр. Поезії / Олександр Афана-сьєв-Чужбинський. - К., 1972.
14. Грабович Григорій. Шевченко, якого не знаємо (З проблематики символічної автобіографії та сучасної рецепції поета) / Г рабович Г ригорій . -К., 2000.
