Українська література - статті та реферати

Компаративістика (порівняльне літературознавство) ХІХ ст.

Літературна компаративістика як наука вивчає явища мистецтва слова шляхом зіставлення їх з іншими подібними явищами в різних національних літературах. Предмет компаративістики — генетичні, генетико-контактні зв’язки і типологічні збіги (аналогії, сходження) в національних і регіональних літературах. Генеральною метою цієї науки є розроблення теоретичних засад і методологічних принципів порівняльного вивчення літератур, а також методики компаративного аналізу літературних текстів. За Д. Дюришиним, порівняльне літературознавство, синтезуючи матеріали окремих національних літератур, сприяє встановленню закономірностей розвитку у вищому міжлітературному плані і спрямоване на відтворення світового літературного процесу. Своїми спостереженнями компаративістика водночас стимулює всебічний й об’єкривний підхід до явищ національної літератури.

Сучасна українська літературна компаративістика має такі галузі:

а) теорія і методологія вивчення генетико-контактних зв’язків;

б) порівняльна типологія різних рівнів (тематологічний, морфологічний, генологічний, стилів тощо);

в) література в системі інших мистецтв і видів духовно-практичної діяльності людини;

г) імагологія.

«Активна» (наукова) стадія розвитку компаративістики визначається межами ІІ пол. ХІХ ст. — наш час. Перехідний період між донауковою та науковою стадіями трактується як підготовчий етап (30-ті — поч. 80-х рр. ХІХ ст.) ХІХ ст. приносить інтенсивний політичний, суспільний і культурний розвиток, створює сприятливу атмосферу для міжнародного обміну культурними цінностями; Й. В. Гете вводить у цей час поняття «світової літератури» (1829), в національних системах усе більше зростає зацікавлення зарубіжними літературами. Саме в цей час компаративістика формується як наука.

Підготовчий етап пов’язаний із швидким розвитком етнографії, тобто посиленою увагою до оригінальної творчості різних народів, особливо тих, що стояли на ранніх ступенях суспільного розвитку. Це обумовило прагнення до виявлення певного фонду світових, загальнолюдських тем, образів та сюжетів. На цьому етапі порівняльне літературознавство зосереджувалось на вивченні формування цих сюжетів і образів, їх руху в часі та виявлення безпосередньо чи опосередковано в літературі різних народів та епох. Тоді працюють Ж. де Сталь, Якоб і Вільгельм Ґрімми; брати Фрідріх та Август Вільгельм Шлегелі виступають за укладання історії всесвітньої літератури тощо.

Першими компаративістами (за відсутності в той час чіткої компаративістичної методології) стають французькі вчені: професор риторики Сорбонни Абель Франсуа Вільмен (у 1846 р. він широко запроваджує порівняльні методи під час вивчення літератур латинських народів Середземномор’я тощо), Філарет Шаль, Жан-Жак Ампер та Едгар Кіне. У 1847-1864 рр. виходить 20-томник Ф. Шаля «Дослідження з порівняльного літературознавства», де термін «порівняльне літературознавство» вжито вперше.

Імпульс для розвитку літературної компаративістики дають, зокрема, порівняльна лінгвістика, порівняльна міфологія, порівняльна фольклористика. У І пол. ХІХ ст. активно вивчаються «мандрівні сюжети», і першим дослідником у цій сфері стає шотландець Джон Денлоп. Орієнтуючись у т. ч. на його праці, німецький сходознавець Теодор Бенфей обґрунтовує «теорію наслідування» (компаративізму), яку викладає в передмові до перекладу збірки байок і притч Стародавньої Індії «Панчатантра» (1859). Він припускав можливість міграції сюжетів серед народів через історично-доведене культурне спілкування.

Можемо говорити про закладення певних компаративістичних традицій в І пол. ХІХ ст. у словацькому та українському літературознавстві. В цей період працює професор, видатний італійський письменник-романтик Нікколо Уго Фосколо (переважно в останній період життя в англійській еміграції — 1820-ті рр.); у ІІ пол. ХІХ ст. у Швейцарії в Женевському університеті — компаративісти Ришар, Моньє, Род. Середина ж ХІХ ст. відзначена появою порівняльного літературознавства в Китаї.

Особливо помітний розвиток літературної компаративістики припадає на 70-90-ті рр. ХІХ ст., коли переважна більшість праць, присвячена проблемам впливів, виходить у Франції, а акцентуються в основному романо-германські літературні зв’язки. Предтечею компаративістики як дисципліни вважається данський учений Георг Брандес (1842-1927), якому належить фундаментальна праця в 6 томах «Головні течії в європейській літературі 19 ст.» (1872-1890). Цей час є й піком творчої діяльності визначного російського компаративіста (фольклориста, міфолога, засновника історичної поетики) Олександра Веселовського.