Українська література - статті та реферати

Літературознавство в античному світі. Платон та Аристотель як літературознавці

Літературознавство епохи античності було невіддільним від філософії. Давньогрецькі вчені дали найменування літературознавчим термінам, сформували основні теоретико-літературні поняття. Вони вважали мистецтво наслідуванням природи. Під наслідуванням розуміли творче відображення дійсності.

Найвидатніші представники естетичної думки античності — Платон і Арістотель. Платон вважав, що чуттєві речі — «тіні» ідей. Мистецтво, яке наслідує чуттєві речі, є тінню тіней і не має ні пізнавального, ні виховного значення.

Платон вважав, що прекрасне існує лише у надчуттєвому світі ідей, його можна сприймати лише розумом. Уявлення про прекрасне не змінюється.

Видатним мислителем античності був і учень Платона Арістотель. Художній досвід давньої грецької літератури він узагальнив у працях «Поетика», «Риторика» і «Політика». Основним предметом мистецтва Арістотель вважав людину, а метою мистецтва — очищення людської душі від зла. На відміну від Платона, який доводив, що творчий процес підсвідомий, Аристотель вважав його свідомим, контрольованим.