Українська література - статті та реферати

Літературознавство в епоху Середньовіччі. Аврелій Августин і Тома Аквінський про літературу та її призначення

В епоху Відродження (Ренесансу), що припадає на XIV—XVI ст., теоретики мистецтва підтримували ідею наслідування природи, вважаючи завданням митців відкрити у природі красу, що в ній прихована. На їхнє переконання, пошуки краси становлять сенс творчості, а мистецтво — вище від природи. Розуміння прекрасного залежить від індивідуального смаку митця, тому у творчості (в літературній теж) на передньому плані — художник, котрий повинен творити так, як Бог творив світ.

В епоху середньовіччя (V—XV ст.) антична література була забута, теорія мистецтва зазнала впливу теології, про що свідчать праці Августина Блаженного і Томи Аквінського. Естетичні погляди Августина (354-430 рр.) склалися на основі неоплатонізму та раннього християнства. Він розглядав мистецтво слова в системі Творіння Бога - як шлях людини до духовної досконалості, до абсолютної краси, до блаженства. Джерелом прекрасного у мистецтві, з погляду Августина, є Бог, який і створив світ за законами краси; мистецький твір - відблиск тієї краси, яка може втішити, піднести дух (емоційно-естетичний вплив).

Найвидатнішим представником середньовічної естетики був Тома Аквінський (1225—1274 рр.), який поділив красу на вищу і нижчу. Він вважав прекрасним те, що дає задоволення під час безпосереднього сприйняття. Він трактував мистецтво слова в системі Творіння Бога — як шлях людини до духовної досконалості, абсолютної краси, блаженства. Джерелом прекрасного у мистецтві, на його думку, є Бог, який створив світ за законами краси; мистецький твір — відблиск тієї краси, яка може втішити, піднести дух, тобто здійснити емоційно-естетичний вплив.

Філософ Тома Аквінський, як і Арістотель, вважав, що мистецтво наслідує природу; воно не створює принципово нові форми, а лише відтворює чи перетворює вже готові «тільки для прекрасного». Література, на його думку, належить до «відтворювальних» мистецтв, які служать для «користі і задоволення». Джерело творчості він вбачав у мистецтві, наголошуючи на його «прикрашальній» функції («образ є прекрасним, якщо він змальовує річ досконалою, хоч у дійсності вона потворна»).