Українська література - статті та реферати

Модернізм як художній напрям. Основні риси та течії

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

У другій половині XIX ст. у художній літературі відбувся поворот від міметичного, емпірично-реалістичного зображення дійсності до індивідуального й естетичного її сприймання і вираження. Різноманітні літературні новації одержали назву «модернізм», що означало осучаснення мистецтва слова. Таке осучаснення критично сприймали прихильники позитивізму у філософії і реалізму у літературі. Проте оновлення тогочасного письменства було неминучим з огляду на те, що реалістичний тип творчості вичерпав себе і став гальмом у подальшому розвитку художньої свідомості, яка помітно змінювалася в нових соціально-історичних умовах. Модернізм із часу свого зародження не був монолітним явищем. Ця назва об’єднала різноманітні світоглядні і стильові тендеції в літературі.

Модернізм (франц. moderne — сучасний, найновіший) — художньо-стильові тенденції в літературі XIX — XX ст., які відображали нове, порівняно з попереднім часом, світовідчуття і тлумачення людини та світу.

На початках модерністські тенденції називали декадансом (франц. decadentia — занепад), позначаючи цим поняттям процес руйнування раціоналістичних схем у зображенні дійсності, міметичних нормативів у творчості. Модернізм виник у Франції (Ш. Бодлер, А. Рембо, П. Верлен, Г. Аполінер, С. Малларме), поширився у Польщі, Чехії, Великій Британії, Бельгії, Німеччині, Росії (С. Пшибишевський, Е. Верхарн, О. Вайльд, М. Метерлінк, Р.-М. Рільке, К. Бальмонт, Д. Мережковський, О. Блок, В. Брюсов). Виявив він себе і в українській літературі наприкінці XIX — початку XX ст. у творчості Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, О. Олеся, М. Вороного, Ольги Кобилянської, М. Хвильового, Г. Косинки, поезії львівської «Молодої музи» (П. Карманський, В. Пачовський, С. Твердохліб, О. Луцький, М. Яцків).

На відміну від позитивістської світоглядної основи та принципу міметичної творчості модернізм спирався на внутрішньо притаманні мистецтву естетичні основи, обстоював самоцінність художньої творчості. Модернізму властиві такі ознаки:

а) джерело творчості — авторське Я, що виявляється у зверненні до підсвідомості, інтуїції, екзистенції (внутрішнього буття) людини; основа творчості — індивідуально сприйнятий і витлумачений світ, осягнення його таємничих глибин і духовних сфер, які неможливо збагнути за допомогою логіки;

б) заперечення раціональних, позаестетичних підходів до відтворення дійсності, нігілістичне ставлення до нормативної естетики, попередніх художніх вартостей і літературних авторитетів;

в) дегуманізація мистецтва, відображення розкладу морально-етичних цінностей («криза свідомості», зумовлена хворобливими симптомами кінця XIX ст., трагічністю XX ст.);

г) зневага до усталених форм культури, деструктивізм, пошук нових засобів художнього вираження;

ґ) зміна комунікаційної функції літератури, експеримент із художньою формою;

д) осмислення мови твору як вияву несвідомого, як об’єкта, а не форми комунікації.

Модерністський літературний пошук зумовив появу різноманітних світоглядно-естетичних тенденцій, які поступово оформилися у стильові різновиди.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.