Українська література - статті та реферати

Стрілецька пісня як основа творчості Романа Купчинського

Всі публікації щодо:
Пісні

Василь Довгошия

У статті висвічується музична творчість українського композитора, талановитого прозаїка, тонкого поета-лірика, літературного критика, автора низки стрілецьких пісень Романа Купчинського, ім'я якого ще залишається маловідоме багатьом шанувальникам музики.

Ключові слова: стрілецька пісня, Українське Січове Стрілецтво, муза, музика, мелодія, приспів.

Літ. 7.

Постановка проблеми. Засвоєні та примножені не одним поколінням, твори мистецтва, що містять в собі моральні, духовні, народні цінності, дають можливість розпізнати український народ не тільки в сучасному, але й у його історичному минулому. Це те, що єднає окремих людей в один народ, в одну націю.

З виникненням Січового руху в Галичині бере свій початок і стрілецька пісня, що мала великий вплив на виховання галицької молоді, гартувала молоде покоління українців в дусі національної відданості та патріотизму, сприяла зміцненню ідеї відродження української державної самостійності і, як її передумови, створення власного війська, «саме в цих осередках вироблялось і звідси поширювалося замилування до історичних, походових та бойових пісень» [1, 356].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До стрілецької тематики зверталися також західноукраїнські композитори: Ф. Колесса, М. Колесса, С. Людкевич, Б. Кудрик, В. Барвінський, З. Лисько, Б. Вахнянин, І. Недільський, Й. Кишакевич, В. Безкоровайний та ін. Аналізуючи обставини, в яких народжувалася військова пісня взагалі, О. Залеський писав: «Найбільш відповідним часом, для творення пісень воєнного чи військового змісту були війни і воєнні походи, бо вони давали багато тем, розбуджували уяву і нахил до творчості» [3, 9].

Пісня стала невід'ємною часткою душі і побуту Українського Січового Стрілецтва. Повертаючись до тих подій, М. Гайворонський згадував: «Мою увагу приковували образи, які пізніше під час війни і революції ми бачили. Не дивуюся тепер, бо всі такі, як і я, були одної думки, усі були вже готові до світової завірюхи. Бойову пісню творило саме життя: такої саме пісні треба було тоді, за нею питали, її найрадше співали» [2, 356].

Виклад основного матеріалу. Роман Купчинський увійшов в народну шану та любов у буремний час визвольних змагань за розбудову української державності, тобто у легендарні роки Українського Січового Стрілецтва. Це був час для композитора, коли в його молодому стрілецькому серці забилась туга, обізвалась мелодією, і злинула словами пісень «Ой шумить, шумить та дібровонька», «Човен хитається серед води» ті ін.

Р. Купчинський належав до групи молодих митців-патріотів, які щойно вийшли із трагічного виру першої світової війни і боротьби за незалежну Україну, прагнули до нетрадиційного в поезії та музиці, не цуралися свіжості і незвичності метафори. Мабуть, не випадково взяли вони собі ім'я старокняжого бунтівного співця Митуси — група так і називалася «Митуса» і об'єдналася у 1922 р. навколо львівського часопису під тією ж назвою.

Слід сказати, що Р. Купчинський походить із славного роду, який веде свій початок з давнини.

Так, генеалогічне дерево Купчинських на сьогодні має зафіксовану дату: 1730 рік — рік народження о. Романа Авдиковського, одна дочка якого Єлизавета у шлюбі з о.Семеном Шашкевичем стала матір'ю Маркіяна Шашкевича, а друга дочка Маркела, дружина о. Михайла Тарнавського, була по хресною матір'ю поета.

Народився Р. Купчинський 24 вересня 1894 р. в с. Розгадів нинішнього Зборівського району Тернопільської області у родині греко-католицького священика. Роман був четвертою дитиною. Дитячі роки хлопчика проходили в селі Кадлубиська Бродівського повіту. Після закінчення Бережанської гімназії (1913) навчався у Львівській духовній семінарії. Коли почалася перша світова війна, він, як свідомий українець, пішов 1914 р. у стрільці і пройшов з ними весь трагічний шлях від перших кроків до останніх. Разом із Л. Лепким, А. Лотоцьким, Ю. Назараком, М. Гайворонським, Ю. Шкрумеляком був у поетичному слові та музиці справжнім співцем стрілецької слави.

А далі, у 1920 — 30 рр. став працівником газети «Діло», друкував у Львові в різних періодичних виданнях свої поетичні й прозові твори, спогади, нариси.

Загалом, 1920-й страшний рік у житті письменника — інтернування у польський табір старшин УГА в м. Тухай (район Гданська). Вже будучи на волі, студіює філософію у Віденському університеті, а згодом гуманітарні дисципліни у Львові в Українському таємному університеті. У 1940 р. емігрував до Німеччини, а потім, у 1949 р. — до США, де й помер у 1976 р.

Про історію створення стрілецьких пісень найкраще розповів сам автор Р. Купчинський ще у 1934 році в «Календарі Червоної Калини»: «Колись, коли буду мали більше вільну голову, доживу, напишу книжечку про історію стрілецьких пісень. Вони і варті цього, і сама історія настільки цікава, що шкода було б, коли б не була знана ширшому загалові. Не багато з нас, Усусусів, пам'ятає всі обставини, серед яких і творилися стрілецькі пісні. Це переважно ті люди, які були авторами тих пісень: Михайло Гайворонський, Лев Лепкий, Іван Баландюк і я. Але навіть і автори пісень, як я переконався, позабували де, коли і серед яких обставин творили вони свої пісні. Редагуючи свого часу «Сурму», додавав я до кожної стрілецької пісні коротеньку її історію, і це лишилося досі одинокою вказівкою для будучого дослідника пісенної творчості Українських Січових Стрільців. «Серед бряскоту зброї — мовчать музи» — каже латинська приповідка. Воно дуже правдиве, але тільки тоді, коли творець сам тою зброєю побрязкує. Коли ж він її на хвилину відлежить, тоді напевно зблизиться до нього муза, бо вона любить війну і навідується навіть до боєвої лінії.

Навідувалась муза часто і до стрілецьких окопів, чи до стоянок і надихнула молодих авторів до творчості. Помогли в ньому і сприятливі обставини. Стрілецька команда дуже швидко зрозуміла, що Стрілецтво, а з ним і цілий нарід потребує воєнних пісень, що без них історія визвольних змагань була б неповна, та що треба дати змогу музі підійти до Стрільців.

З тією метою основано «Пресову Кратиру У.С.С.», до якої відкомандовано тих, хто виказував творчі здібності. Це відносилося так до красного письменства та малярства, як і до музики. Молоді мистці, відложивши на бік зброю, взялися до творчости і тій обставині завдячуємо те, що стрілецький зрив, подвиги цілих частин, чи поодиноких людей, надії, мрії, болі і радощі першого по віках національного війська — все те бодай частинно береглося в записках, образах та піснях.

Стрілецька пісня почалася ще в Горонді. Те, що гам повстало, не має ні літературної вартости, ні оригінальної мельодії, але важне тим, що рахується першою стрілецькою піснею. Автор слів невідомий, а мелодія взята з пісні «Ой зацвила черемшина»:

«Машерують добровольці
Через Мезев Теребеш,
Гей гей, через Мезев Теребеш.
Чи то банда, чи то військо.
Ти ніяк не розбереш...
Гей гей, ти ніяк не розбереш».

Мезев Теребеш — мадярська назва села Страбичево. Там заїхали деякі частини У.С.С. після вимаршу зі Стрия в вересні 1914 р. В цивільному одязі, з крісами на плечах ходили на вправи і справді тоді тяжко було розібрали чи то банда, чи то військо. Першу цю стрілецьку пісню співали всі залюбки, бо вона дуже добре віддавала фактичний стан. Після того довший час не було ніяких ні оригінальних, ні запозичених пісень. Стрільці були так зайняті і своїми справами, і загальними, що ніхто не думав про пісню, бо й не мав часу про неї подумали. Аж у Карпатах, під час полевих застав у Гуснім (село в Турчанщині) повстала перша оригінальна стрілецька пісня. Співається нині вона в зовсім інакшім значінні і з іншим настроєм як тоді:

«Хлопці алярм! Гей вставаймо
Вже найвищий час,
Наступають на гри шляхи
Москалі на нас».
а рівночасно з тим:
«Слава, слава, отамане,
О ти батьку наш.
Ми з тобою на ворога
Підемо всі враз».

Автором слів двох пісень був Назарак, мелодій — М. Гайворонський. Повстали ці пісні зараз після повороту сотні У.С.С. з Гусного до Веречок, коли Наларак написав веселу одноактівку «Штурм на полукіпки». В ній автор змалював гумористичну подію, яка склалась в одну темну ніч під Гусним. Командант застави, діставши фальшиву вістку, що на стрільців ідуть наступом москалі, побудив усіх і рушив до проти наступу. Страшний ворог показався смирними вівсяними полукіпками, що таємничо заглядали із-за вориння.

Коли одна і друга пісня набула популярність, а правдива причина їх появи на світ забулася — «Хлопці алярм!» стало закликом до бою, а «Слава, слава, отамане!» гимном кожночасного коменданта У.С.С.

Карпатська зимова кампанія не була пригожа до складання пісень. Вища австрійська команда кидала Стрільцями з місця на місце, хлопці були весь не на стежах, а короткий час відпочинку — використовували тільки на відпочинок. Щойно позиційна війна під весну 1915 р. і створення так званої «Артистичної Горстки» принесло пару пісень Гайворонського. Сюди належать: «Ой впав стрілець у край зруба» і «Питається вітер смерти», які були створені після боїв на Маківці.

Рушивши москалів з Карпат, перейшли Стрільці через Галичину, весь час у боях, і спинилися над Стрипою. Села Тудинка, Соснів, Вівся, Новосілка гостили довший час Стрільців, бо фронт над Стрипою стояв більше як пів року. В тім часі прийшов до Стрільців з 55 полку Лев Лепкий і збільшив гурт стрілецьких «піснярів». Тоді повстало чи не найбільше стрілецьких пісень, бо були до цього пригожі обставини (М. Гайворонський «Пройшли гори, і пройшли доли», «Нема в світі кращих хлопців», «Йде Січове військо»; Левко Лепкий: «Коби скорше з гір Карпатів», «Ой видно село», Р. Купчипський «Ой шумить, шумить», «Дівчино — рибчино»).

Після битви на Лисоні, коли славний вояк і гарний хлопець хорунжий Федь Черник дістався до московської неволі, повстала пісня «Гей там у Вільхівці».

З часу побуту Стрільців під Куропатниками і Конюхами коло Бережан маємо дві пісні: «Човник хитається серед води» і «Накрила нічка», слова і музика Р. Купчинського. Перша з них повстала на позиції під Куропатпиками, де з Стрільцям дуже добре поводилося. Між нашими і російськими окопами річка Цепівка у творила справжнє озеро, так що не треба було боятися ворожого наступу. Весняні, місячні ночі виваблювали вояцтво і старшин на окопи, де до пізньої години лунали співи і бреніли гітари [6].

Пісня «Накрила нічка» складена по бою під Конюхами в пам'ять поручника Осипа Яримовича, який при кінці червня 1917 р. загинув під час так званої офензиви Керенського.

Пісня складається з 9 куплетів і приспіву, який повторюється після кожного третього куплету. Перший куплет пісні починається в тональності B-dur. Мелодія сповнена лагідності, спокою. Другий куплет переходить в паралельну тональність g-moll. І до кінця пісні тональність не змінюється. Приспів відкриває нам внутрішній стан душевного болю молодого поручника і є ніби проханням-зітханням вояка:

Спи дівчино, спи, кохана.
Злоті мрії сни.
І про мене, голубонько,
Не забудь, спімни.

Ця пісня засвідчує авторське вміння будувати пісенний сюжет, в якому є велика, але ненав'язлива драма. Пісня закінчується тим, що поручник гине в бою, а вітер сосниною несе тихе зітхання: «Спи дівчино, спи, кохана».

По бою під Конюхами знову недобитки полку УСС відійшли до Коша, а властиво до Вишколу, який був тоді в бараках коло Миколаєва над Дністром, а пізніше в Верині, Рудниках і Надітичах. Хоч праця в Вишколі була тяжка, все ж таки вечори проводило Стрілецтво на безжурних гутірках в бараках, чи чистих селянських хатах. Хлопці тоді позакохувалися, то ж не дивниця, що стрілецькі пісні з цього періоду оспівують «дівчину-рибчину». Вони веселі і безжурні, як і тодішнє життя Стрільця. Тоді повстала пісня Л. Лепкого: «Казав мені Курат на сповіди», Р. Купчипського «За твої дівчино», «Пиймо друзі» і ще дві — три таких, що навіть не ввійшли до збірника стрі-лецьких пісень і вже зовсім забулися» [6].

Від'їзд па Велику Україну за гетьманату в 1918 р. відбився в двох піснях Р. Купчипського: «Зажурились галичанки» і «За Збруч, за Збруч, хоч голіруч». Перша з цих пісень, знана як «Плач галичанок», дуже швидко прийнялася і до нині залюбки співана. Те, що ця пісня відноситься до ряду жартівливих (незважаючи на саму назву), свідчить гумористичний зміст, побутова тематика, можливо й навіть свідома орієнтація виконання слухача. Складочисловий розмір вірша — гетероритмічний: (4+4+6) + (6+6), досить висока простота форми. Проста будова, в якій друга половина строфи повторюється, як рефрен:

Хто ж нас поцілує в уста малинові,
В карі оченята, чорні брови

В мелодиці переважає моторика. Пісня написана в тональності F-dur. Помітне місце тонального відхилення — це початок приспіву, досить догічна зміна F-dur у B-dur. Закінчується пісня в основній тональності. Діапазон не перевищує ч.8. у приспіві з'являється двоголосся (рівнобіжні терції). Існує обробка для хору М. Леонтовича, для фортепіано з голосом Я. Ярославенка.

Побут за гетьмана на Великій Україні позначився тільки однією піснею, яка повстала вже у Чернівцях після повороту з Херсонщини. Це пісня Р. Купчинського «Як Стрільці йшли з України». В ній чути тугу за тими гарними днями, які Стрілецтво пережило в місті Єлисаветі і підміських селах, де стояло довший час.

Твір належить до ряду стрілецьких любовних. Лірику підкреслює вальсоподібний рух. Складається пісня з 6 куплетів. Є приспів. Основна тональність твору d-moll гармонічний, хоча весь приспів звучить у паралельній тональності F-dur.

Зачаровує простота, наспівна, ненав'язлива мелодія, яка легко переплітається з жалісними словами. Звертає на себе увагу дуже цікава в кінці кожного куплету перехідна секвенція у приспіві (кожен такт починається з четвертної нот из крапкою). Закінчується твір в тональності F-dur. На фортепіано уклав Я. Ярославенко.

Українсько-польська війна не дала під час боїв у Львові жодної пісні. Вона й не могла дати. Кожний з піснярів виконував тяжку фронтову службу і немав часу подумати про пісню. Щойно після виходу зі Львова, коли Стрільці утворити т.зв. «Групу Схід», зложив Л. Лепкий пісню «Від Сяну аж до гір Кавказу», а по Чортківській перемозі — «Ми йдем вперід, над нами сонце сяє». Ці дві пісні — це все, що зродилося підчас боїв у Галичині.

Аж перейшовши Збруч і опинившись у Камянці-Подільськім виникають нові пісні. Перша з них це «Ой та зажурились« Р. Купчинського (серпень, 1919 р.)

Тяжкі труди, тиф і пригноблення, які ходили слід-у-слід за Стрілецтвом, не перелилися в пісню. Стрільці перестали співати старі пісні, не то щоб творити нові. Одинокими піснями з того часу є Р. Купчинського «Бодріться, брати Галичани», якої ніхто не співав і «Засумуй, трембіто», яка мала деяку популярність.

Останньою лебединою піснею У.С.С. опісля М. Баландюка була «Ой зацвила черемшина, зацвила», яку він скомпонував до слів Р. Купчинського в польськім полоні в Тухолі на Поморю. Це пісня хорова, концертова і її співають тільки на концертах.

Пісенна творчість Р. Купчинського народжувалась спонтанно. Він не записував своїх мелодій. У випадку більшої кількості стрілецьких пісень робив це за нього М. Гайворонський, а інші передавалися здебільшого усним шляхом. Із записуванням нот траплялися іноді труднощі. В своїй статті М. Гайворонський згадає, що обидва вони (Р. Купчинський та Б. Лепкий) «як це буває і у народних співців, ніколи тотожно не повторяли придуманої мелодії. Коли пізніше я записував більш-менш усталені мелодії, то мої записки вже за кілька днів видавалися авторам вірні» [2, 356].

Майже п'ятдесят відсотків мелодій Р. Купчинського пронизані фольклорними елементами. До прикмет української народної пісні в Р. Купчипського, як пише дослідник його пісенного доробку

І. Соневицький, можна відзначити такі:

а) з ритмічного аспекту мотиви, близько сімдесяти відсотків пісень Р. Купчинського, починаються з більшої долі такту;

б) в деяких мелодіях автор користується ритмами народних танців;

в) пісні Р. Купчинського здебільшого куплеті;

г) часто мелодії пісень переходять до рівнобіжних тонацій. Про цю прикмету переходу тональності основної в іншу, чи перемінного ладу пише так академік Ф. Колесса: «Вироблене почуття тональності з домінуючою роллю тоніки в октавному устрої дурового чи мольового звукоряду, як це помічаємо в найновішій верстві українських мелодій витворилося, безперечно, під деякими західними впливами. Коли давніші українські мелодії зложені виключно в dur або в moll, причому мольових мелодій є значно більше, і вони, мабуть, репрезентують найдавніший тип, то мелодії новішої верстви виказують часто модулювання в паралельну тональність — отже, при d-moll в F-dur і навпаки, модуляція у субдомінантову в певних випадках є також ознакою новішої формації» [7, 121 — 126].

Пісні Р. Купчинського (на основі класифікації З. Лиська з його монументальної праці «Українські народні мелодії») відзначаються різною формальною побудовою. Велика кількість пісень створена в дусі української народної поезії і музики і має високу мистецьку вартість.

Крім стрілецьких пісень Р. Купчинський впродовж кількох деках писав пісні з іншим змістом у різних жанрах, а саме: коляди, військові, просвітянські, молитовно-релігійні та ін. Ці зразки зродились в Галичині, під час Другої світової війни поза межами Батьківщини, в Німеччині на еміграції та США. Однак, в порівнянні з стрілецькими, вони були менш поширені серед народу.

Висновки. Роман Купчинський міцно увійшов до когорти творців стрілецьких пісень. Поруч із І. Франком, Ю. Федьковичем, М. Гайворонським, С. Чарнецьким, братами Богданом та Левком Лепкими, А. Баландюком та ін. він став найбільш визначним автором, значна частина пісень якого фольклоризувалася і ввійшла до скарбниці української усної народнопісенної творчості. Головна заслуга Р.Купчинського полягає в тому, що в його особі міцно поєдналися два покликання — він був безстрашним воїном-січовиком і натхненним поетом-піснярем. З гітарою в руках він пройшов усю стрілецьку епопею, майстерно відтворивши окремі її епізоди в своїх творах. А найважливіше, Р. Купчинський щиро вірив у світле майбутнє України, для неї він жив і творив.

1. Булка Ю. Музична культура Західної України. — Київ: Наукова думка, 1992. — С. 356.

2. Гайворонський М. Моя воєнно-стрілецька пісня 1913 — 1923 (рукопис в статті В. Витвицького «Стрілецька пісня») // За волю України. — Нью-Йорк, 1967. — С. 356.

3. Залеський О. До історії пісень УСС // Вісті братства колишніх вояків І УД УНА. — 1954. — ч. 9 — 10. — С. 9.

4. Купчинський Р. Ода до пісні // Календар класного керівника. — Дрогобич, 1994. — С. 28 — 29.

5. Купчинський Р. Ой шумить, шумить; Стрілецька пісня // Літопис Червоної Калини. — 1993. — №10 — 12. — С. 36.

6. Купчинський Р. Стрілецька пісня // Календар «Червоної калини». — 1934.

7. Салига Т. Роман Купчинський. // Стрілецька гологофа. — Львів: Каменяр, 1992. — С. 121 — 126.