Українська література - статті та реферати

Образ автора у Володимира Мономаха

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Всі публікації щодо:
Оригінальна світська література

«Поучення» завжди привертало увагу дослідників. У контексті «Історії української літератури» та «Історії України» твір розглядають як незвичайну пам’ятку, адже вперше ми знаємо ім’я автора — Володимир Мономах — київський князь протягом 1113-1125 років. «Поучення» органічно поєднує дидактичні та автобіографічні елементи, адже на прикладі власного життя Володимир дає поради своїм дітям.

Настанови дітям Володимир підкреслює прикладами з життя — саме в цьому важливість твору, адже самі по собі настанови не будуть мати впливу на читачів.

Ця частина — спогади про численні походи, в яких Володимир брав участь. Автор говорить про вісімдесят три великі походи, «а решти не пам’ятаю, менших». Очевидно, при написанні твору він користувався якимось щоденником, чи літописом — дивує точність, з якою автор пише автобіографію.

Мономах ніколи не чинив «неправедно», завжди жалів міста і села. Одного разу, коли була боротьба за Чернігів з Олегом Святославичем, Володимир поступився своїми позиціями і віддав місто Олегу. Пожалівши «християнські душі і села, що горіли, і монастирі, я сказав: «Не хвалитися поганим!» І оддав я брату отця його місце, а сам пішов на місце отця свого — до Переяславля».

Всі перемоги Володимир приписує Богу, адже лише з його допомогою вони були отримані. В кінці опису майже кожного походу автор пише такі слова: «І Бог нам допоміг». Дякує Мономах Спасителю також за те, що рятував на ловах, коли «два тури на рогах підкидали мене з конем, олень мене один бив рогами і два лосі — один ногами топтав, а другий рогами бив. Вепр мені на бедрі меча одірвав, ведмідь мені біля коліна пітник укусив, лютий звір скочив до мене на бедра і коня зо мною кинув на землю, та Бог мене уцілілим зберіг".

Володимир з юності не пильнував свого життя: «що належало робити слузі — те сам я робив… ніколи не даючи собі супокою». Ніколи він не покладався на посадників і сам кругом лад наводив. «Також і бідного смерда, і вбогу вдовицю не давав я сильним обидити, і за церковним порядком, і службою сам наглядав».

Таким чином, прикладами з свого життя автор ілюструє поради, подані в середній частині твору.

В кінці «Поучення» Володимир, звертається до дітей і підкреслює, що не себе він хоче вихваляти цими спогадами: «хвалю Бога і прославляю милість його, що мене, грішного і недостойного стільки літ оберігши од того смертного часу, не лінивим мене, недостойного, сотворив був». Мономах, підсумовуючи, просить читачів робити всілякі добрі діла, «ставлячи Бога зо святим його».