Українська література - статті та реферати

Місце фольклорної легенди у «Повісті минулих літ». Як літературний твір «Повість временних літ» тісно пов'язаний з усною народною творчістю

Всі публікації щодо:
Оригінальна світська література

Окрім топонімічних переказів про походження та розселення слов’ян і заснування Києва літописець широко використовував обрядову поезію, щоб описати родинно-побутове життя східних слов’ян, їх звичаї та вірування. Вплив фольклору помітний в оповіді про віщого Олега, якому щастить розгадувати хитрощі греків, про його смерть від свого коня, напророковану язичником-волхвом. Сюжет легенди згодом поетично опрацювали К. Рилєєв, О. Пушкін та І. Франко. Також має фольклорну основу опис помсти княгині Ольги древлянам за смерть її чоловіка Ігоря. Загадки Ольги послам древлянського князя Мала побудовані на асоціаціях весільних та похоронних звичаїв. Зокрема, перші три помсти у початковому літописі відповідають язичницьким похоронним обрядам із тризною. Дружинним епосом навіяний образ князя Святослава. Він зображений відважним воїном, для якого полон страшніший за смерть, і який сповіщав ворогів про свій прихід словами «іду на ви». У відтворенні образу князя Володимира поєднуються епічно-народний стиль із стилем «монументального середньовічного історизму». З одного боку, народні перекази про Володимира-язичника: його зв’язок із билинними героями, багатолюдні бенкети, жонолюбство, а з другого - оповідання про хрещення, вибір релігії, його перетворення на справедливого правителя-християнина. З героїкою дружинної поезії пов’язані також інші народні перекази з часів князювання Володимира: про двобій руського юнака кожум’яки з печенігом-велетнем поблизу річки Тубіж 992 р., на місці поєдинку Володимир нібито заснував м. Переяслав, хоча про це місто згадується в літописі й раніше.