Українська література - статті та реферати

Слово про закон і благодать Іларіона - основні образи, стиль твору

Всі публікації щодо:
Перекладна світська література

Звернемо увагу на абстрактні образи у тексті: закон, благодать, істина, віра, морок та ін.

За словами Д. С. Лихачова, у всій середньовічній церковній літературі існує прагнення до абстрагування, відокремлення від побутового мовлення. Вважалося, що мова «високої» церковної літератури повинна бути «священною», доступною не всім. Абстрагування підтримувалось аналогіями із священного писання, що створювало враження загального, вічного [5, 123-126]. Звідси — велика кількість цитат у таких пам’ятках.

Зачитуємо вислів Д. С. Лихачова, в якому пояснюється стилістична роль численних цитат у творах давніх авторів. «Чем авторитетнее круг произведений, из которых собираются «цветы» (цитати — Н.З.) его стиля, тем сильнее они настраивают читателя на благочестивый лад своею привычной приподнятостью, тем легче вызывают они благоговение и сознание высоты описываемого. Отсюда обилие цитат из священного писания, особенно из псалтыри, стилистическая роль которых в «высокой» литературе средневековья огромна и своеобразна» [5, 127-128].

Далі запропонуємо учням прочитати першу частину тексту і вибрати порівняння, що характеризують закон і благодать. Одночасно заповнюємо таблицю:

Закон Благодать

спершу тінь

рабиня Агар

світло місяця

нічний холод

старі міхи, застарілі в іудействі

пересохле озеро потім істина вільна Сарра сонячне сяйво сонячна теплота вино нового вчення благодатного розлите євангельське джерело

Звернемось до порівнянь, записаних у таблиці. Це характерні для давньої літератури порівняння-антитези, в яких образи, явища не тільки співставляються, а й протиставляються. Вони створюються за допомогою антонімів.

Переваги благодаті перед законом автор підкреслює й у висловах, що сприймаються як афоризми. Знаходимо їх у тексті:

Християнство ж спасіння благе і щедре,

бо шириться на всі краї землі.

Закон бо раніше був, а вознісся невисоко

і одійшов. Віра ж християнська, пізніше

з’явившись, більшою од ранішої стала і

розійшлася між множеством народів.

І Христова благодать усю землю обняла і,

як вода морська, покрила її.

А по всій землі роса, а по всій землі віра

розпростерлася, дощ благодатний обросився,

купіль одродження синів своїх в нетління огорнула.

Озеро ж закону пересохло,

а євангельське джерело, наводнившись

і всю землю покривши, аж до нас розлилося.

У пустинній бо й пересохлій землі нашій,

висушеній ідольським жаром, зненацька забило джерело

євангельське, напуваючи всю землю нашу (Виділено нами — Н.З.).

У багатьох цих висловах знаходимо образи-символи, що так характерні для творів давнього письменства. Символ — це «умовне означення якогось явища або поняття іншим на основі подібності з метою стисло й яскраво передати певну ідею» [4, 381]. Зупинимося лише на символах, що означають вологу, без якої неможливе життя: вода, роса, дощ, купіль, джерело, озеро. Вони допомагають Іларіону емоційно, переконливо стверджувати життєдайність нової віри.

Ця книга належить до жанру ораторська-проповідницької прози, стиль її простий, з типовою поетикою: порівняння, протиставлення, гіперболи, риторичні запитання («Звідки ти пройнявся пахощами Святого духа? Як випив ти пам’яті майбутнього життя солодку чашу?»).

«Слово» було призначене для «вибраних» слухачів. Це не перешкодило популярності «Слова», що його часто переписували і використовували, наприклад, у хвалі Володимиру Васильовичу, у Волинському літописі. Ним користався у другій половині XIII ст. сербський письменник, чернець Дометія, пишучи про Симеона і Саву Сербських.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.