Українська література - статті та реферати

Житія святих Бориса та Гліба

Всі публікації щодо:
Перекладна церковна література

- Нестерове «Читання про Бориса та Гліба» — це перше справжнє житіє на українському грунті, бо Оповідання, приписуване монахові Якову, розповідає тільки про вбивство Бориса та Гліба. Читання про Бориса та Гліба розпадається на дві частини: на властиве оповідання про життя та вбивство Бориса й Гліба та на оповідання про їх чуда.

- На вступі Нестор просить Бога дати йому розум і сповідається з своєї грубості й нерозуму. Далі за візантійськими зразками житій святих він оповідає історію рятунку людського роду від сотворения світу, а дійшовши до часу прийняття християнства на Україні, задержується коротко на Володимирі та хрещенні України й переходить до самого оповідання. Тут віддаляється від візантійського зразка й не оповідає про народження Бориса та Гліба, а починає просто від їх дитинства мабуть тому, що по народженні Борис і Гліб належали до поганства. Недостачу фактичних даних Нестор заступає балаканням про їх побожність, про вчитування в божественні книги, житія і мучення святих. Історичні дані про вбивство Бориса та Гліба Нестор переповідає так, що в його оповіданні/як і взагалі в житіях святих, вони втрачають своє історичне значення.

- В оповіданні про вбивство він різниться в деталях від «Оповідання про терпіння Бориса та Гліба», приписуваного монахові Якову. Та уступаючи останньому щодо історичної вірності, «Читання про Бориса та Гліба» Нестора перевищує його як зразок житія.

На прикладі «Читання» ми можемо судити про характерні риси агіографічного канону - це холодна розсудливість, усвідомлена можливість відволіктися від конкретних фактів, імен, реалій, театральність і штучна патетика драматичних епізодів, наявність (і неминуче формальне конструювання) таких елементів житія святого, про яких у агиографа не було ні найменших відомостей.

Однак, в плані художньо-емоційної виразності "Сказання" є, звичайно, куди більш яскравим пам'ятником, ніж "Читання". Саме тому, мабуть, книжники віддавали перевагу першому, а не другому тексту.