Українська література - статті та реферати

Здобутки та втрати авторського літературознавства

Інша й головна особливість авторського літературознавства, яке після 30-х років почало відроджуватися в українській діаспорі, полягає в його конструктивності. В усіх випадках воно націлене на розбудову національної духовності, тоді як дерев'яно-більшовицьке літературознавство, що запанувало в материковій Україні протягом 40—50-х років, в основі своїй було деструктивним. Воно не просто утверджувало руйнівний одномірно-ідеологічний погляд на творчість, а з послідовною агресивністю відкидало будь-який інший погляд на цю сферу наукової діяльності. І найбільше в діяльності вчених цінувалося саме це, а не творчо-будівний, гуманістично-конструктивний потенціал. "Коли у виданому Інститутом літератури АН УРСР "Нарисі історії української літератури" (1945) виявились рецидиви "теорії" "єдиного потоку", — з захопленням писали автори ювілейної статті про О. Білецького, — О. І. Білецький одним із перших виступив з викриттям усієї шкідливості ідеалізації письменників ліберально-реакційного напряму. Коли подібні ідеологічні помилки й перекручення виявились і в підручниках для середньої школи, дослідник виступив з глибоко обґрунтованою, принциповою критикою їх". А те, що О. Білецький виконав гору по-справжньому наукової роботи в галузі літературознавства, автори спокійно собі віднесли на другий і третій план своєї публікації. Не кажучи вже про те, скільки б міг він іще додати до неї, якби не заангажованість хибною офіційною доктриною. Про це автори воліли за краще не говорити зовсім.

Українська наука про літературу перед новим етапом розвитку

Деякий відхід науково-критичної думки від деструктивної діяльності намітився в материковому українському літературознавстві наприкінці 50-х років. Але це вже буде новий етап його історії.