Українська література - статті та реферати

Літературна критика як жандарм у палітурках (М. Шамота та ін.)

Рецензенти восьмитомника відгукувались про нього загалом позитивно. Були, щоправда, спроби партійних функціонерів піддавати ревізії принцип добору в "Історію..." письменницьких імен (особливо — з сучасного літературного процесу), а в рецензіях фахівців робилися зауваження стосовно розтягнутості вступних розділів, відсутності цілісної характеристики творчості деяких письменників, плутанини в датуванні окремих літературних подій тощо. Але минув якийсь час і на місці цих суто технічних огріхів з'явилися огріхи методологічного характеру. С. Крижанівський заговорив про "поблажливе ставлення" авторів до "вихідців з дрібнобуржуазної націоналістичної партії боротьбистів" (В. Блакитного, В. Чумака, а особливо — А. Заливного і Г. Михайличенка), недостатню "критику" окремих творів Г. Косинки,

B. Підмогильного, Б. Антоненка-Давидовича, перебільшення ролі в літературному процесі шістдесятників та ін. Згодом М. Шамота вказав на "помилкове" трактування в "Історії..." новел А. Заливного, які названі "революційними", і на хибне висвітлення протистоянь літературних організацій ВАПЛІТЕ і ВУСПП (першу, мовляв, вихваляють, а другу гостро критикують, тоді як треба навпаки). П. Колесник свою критику восьмитомника поширив і на не завжди класове висвітлення в ньому творчості П. Грабовського, І. Франка та інших класиків. В очах тогочасної літературної громадськості ці критики (М. Шамота й ін.) мали вигляд відомої унтер-офіцерської вдови, яка саму себе відшмагала: всі ж бо вони як співробітники академічного Інституту літератури брали участь у створенні восьмитомника, а тепер шмагають його за допущені методологічні хиби. Стимули для цього, звичайно, були, але ніяк не наукового характеру.