Українська література - статті та реферати

Аспекти життя селянства у творі І. Нечуя-Левицького «Дві московки»

Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

Повість «Дві московки»(1868) — вимальовує 2 образи — Ганни і Марини, два протилежних образи. Тиха, лагідна Ганна. Після солдатчини на село повертається Василь, який згодом одружується з Ганною. Марина заздрить, бо кохає Василя. Василь змушений покинути Ганну. Сина теж відправлено на службу. Син, омосковчившись, відцурався від Ганни. Марина не могла коритися умовам; осуд від села, змушує її покинути село. Марина помирає в місті, зовсім одна.

Тогочасна критика особливо відзначала успіх письменника у створенні оригінального образу Марини. Не обмежуючись традиційними фольклорними прийомами, Нечуй-Левицький реально змалював індивідуальні риси її зовнішності.

Повість «Дві московки» (1866) переносить читача в старе покріпачене село, задавлене злиднями, безземеллям, солдатчиною. У повісті, як і в багатьох фольклорних творах, розповідається про тяжку долю жінки-селянки, про горе матері-вдови, про насильне розлучення закоханих.

Продовжуючи традиції Тараса Шевченка і Марка Вовчка, Нечуй-Левицький показує, яким тяжким соціальним лихом була для трудящих солдатчина. В центрі твору образи Ганни і Марини, двох безталанних жінок-«московок», що поривались до щастя, але не зазнали його, бо сумні обставини тогочасної дійсності передчасно звели їх у могилу.

Змальовуючи трагічну долю героїнь, таких протилежних своїми вдачами, письменник стверджує думку, що кріпосницьке суспільство понівечило життя бідних людей, незважаючи на їх здібності, енергію, пориви до щастя.

Навіть у межах такого невеликого твору, як повість «Дві московки», автор прагне якнайширше охопити тогочасну дійсність. Тут не тільки історія трагічного життя двох московок, а й розповідь про навчання в школі кантоністів, і мальовничі пейзажі, живі сцени народного побуту. Вузькі рамки традиційного оповідного стилю (розповідь від особи героя), до якого часто звертались попередники Нечуя-Левицького, не могли вмістити вмістити різноманітності і складності життя пореформеного періоду.

Тому вже у своїх ранніх повістях Нечуй-Левицький робить спробу вийти за ці рамки, утвердити таку форму розповіді, при якій не герой, а сам письменник вдумливо аналізує складні причинно-наслідкові зв'язки людини з суспільством, глибоко і всебічно розкриває її життя й побут, проникає у внутрішній світ, йдучи цим шляхом за прикладом російських реалістів, Нечуй-Левицький заглиблювався в соціальні явища дійсності, все гостріше відображав класові суперечності.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.