Українська література - статті та реферати
Художній зміст п'єси І. Тобілевича «Сто тисяч». Своєрідність конфлікту твору, засоби творення характерів
Всі публікації щодо:
Карпенко-Карий Іван
У комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий висміює хазяїв, для яких багатство стало метою всього життя, а не засобом для існування. Такі люди ладні продати все на світі, навіть щастя власних дітей, аби тільки збільшувати маєтки. Ганяючись за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадобі та отримують від цього великий визиск. Тема «Сто тисяч» : зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80—90 роках XIX століття. Ідея «Сто тисяч» : викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи, духовної обмеженості, а також згубного впливу грошей на вихідців із народу (Бонавентура, Савка). Основна думка: автор бичує сатирою страшною всіх і сміхом крізь сльози сміється над пороками і змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. «Буде здоров’я, будуть і гроші…»
Проблематика «Сто тисяч» батьки і діти; прагнення збагатитися заради задоволення власних потреб; бідність і багатство; добро і зло; моральність і аморальність.
Нове полягає у творі у тому, що в ньому виникають елементи авантюрної драми — жанру, давно відомого в західноєвропейській драматургії, але нового для української. До того ж проблеми, порушені у цій п’єсі, є актуальними, «болючими» і в нашій сьогоднішній дійсності.
П’єса «Сто тисяч» є сатиричною комедією, тому що в ній гостро висміяно глитая Калітку, його жадобу до наживи, шахрайство, крутійство, скнарість, лицемірство. Автор твору насміхається із Савки, Герасима, підкреслюючи їх заперечливість, відчайдушність у гонитві за легкою наживою. Ці образи є глибоко комічними, оскільки в них викриваються негативні суспільні та побутові явища, висміюються людські вади, негативні риси характеру.