Українська література - статті та реферати

Історична трагедія І. Тобілевича «Сава Чалий»: джерела твору. Співвідношення романтичного та реалістичного у п'єсі

Всі публікації щодо:
Карпенко-Карий Іван

Трагедія «Сава Чалий» - найвизначніша історична п’єса І. Карпенка-Карого. У п’єсі піднесено ідею любові до рідного краю, непримиренності до його ворогів, зокрема зрадників. «Сава Чалий» - історична трагедія. В її основу покладено широко відому українську пісню, в якій засуджується історична особа Сава Чалий як зрадник батьківщині прославляється Гнат Голий як справжній патріот.

Карпенко-Карий у своєму творі зображує гайдамацький рух за фольклорною традицією. Показуючи трагедію визвольних змагань народу, зумовлену зрадою ватажка, який за панські ласощі й принади» перекинувся на бік Потоцького і став страчувати своїх недавніх побратимів, драматург акцентує на справедливості помсти над перекинчиком, здійсненої його колишнім товаришем Гнатом Голим. Осуджуючи поведінку зрадника, Карпенко-Карий порушував болючі проблеми сучасного йому суспільного життя, розв'язував їх з демократичних позицій.

Дослідники творчості І. Карпенка-Карого виділяють кілька джерел, якими, з великою ймовірністю, міг користуватися письменник під час написання трагедії. Основним джерелом, крім пісні про Саву Чалого, були «Архив Юго-Западной России» (оригінальні документи епохи, які стали основою для відображення драматургом історії Гайдамаччини в 30-х роках ХІХ ст.; автор переніс з актів у п’єсу дані про економічні утиски селянства, податки, панщину, дані про дії гайдамаків, Української партії в Лисянці, Миколи Потоцького. Деякі факти про Саву) та історичні твори Т. Шевченка (поема «Гайдамаки». Також у роботі над історичною трагедією І. Карпенко-Карий використовував праці А. Скальковського, Д. Мордовцева О. Єфименко, М. Костомарова, спогади М. Закревського, які допомогли драматургові збагнути загальний характер зображуваної епохи. Серед другорядних джерел трагедії слід згадати легенди та перекази про Гайдамаччину і про Саву Чалого, які І. Карпенко-Карий міг почути на Єлисаветградщині, де був один із осередків гайдамацького руху.

Дослідники вважають трагедію і. Карпенка-Карого «Сава Чалий» твором, який належить до неоромантизму. До романтизму твір наближають сам жанр трагедії ( улюблена форма романтиків), зображення минулого. Драматичний конфлікт між героєм і масою, герой п’єси — носій гуманістичних цінностей, непересічна особистість. Проте для трагедії «Сава Чалий», як психологічна, історична, соціальна вмотивованість подій і характерів, притаманна більшою мірою неоромантизмові. Окрім того, у неоромантичному творі поступово зникає поняття «натовп», «маса», поступаючись місцем спілці рівноправних особистостей, вияв чого маємо в трагедії І. Карпенка-Карого.