Українська література - статті та реферати
Микола Вороний (1871-1940)
Всі публікації щодо письменника:
Вороний Микола
Микола Кіндратович Вороний (публікувався під псевдонімами Арлекін, Віщий Олег, Сіріус, Кіндратович, Микольчик) народився 6 грудня 1871 р. у родині ремісника на Катеринославщині. Мати М. Вороного походила з родини освітнього діяча XVII-XVIII ст., ректора Київської академії П. Колачинського.
Навчався Микола Кіндратович у Харківському реальному училищі, потім - у Ростовському реальному училищі, звідки його виключили за зв'язок з народниками, читання й поширення забороненої літератури.
Три роки поет перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Тому навчання М. Вороний продовжив у Віденському та Львівському університетах, займаючись на філософському факультеті.
У Львові поет зблизився з І. Франком, працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Шевченка, режисером українського театру товариства «Руська бесіда», в редакції журналу «Життя і слово».
З 1897 р. М. Вороний стає актором труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. Сцену залишає у 1901 р. і починає служити в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
З 1910 р. поет оселяється у Києві, працює в театрі М. Садовського, викладає в театральній школі, потім переїздить до Львова, викладає в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка.
На Україну повертається у 1926 р., веде педагогічну і театрознавчу діяльність.
Писати вірші М. Вороний почав ще у реальному училищі. У 1893 р. був надрукований перший його вірш «Не журись, дівчино». Потім поет почав публікуватися у різних періодичних виданнях.
У 1911 р. вийшла перша збірка «Ліричні поезії». Наступна з'явилася через два роки.
Збірка «Поезії» вийшла у 1929 р.
У тридцяті роки поет був звинувачений у шпигунстві й засуджений до висилки за межі України. Щодо того, як він провів останні роки свого життя, одностайної думки не існує. Відомо тільки, що у квітні 1938 р. М. Вороного було заарештовано в Новоукраїнську разом з групою селян за «контрреволюційні дії», а в червні цього ж року розстріляно.
Творчість М. Вороного знаменує розрив з народницькою поезією, прагнення до естетизації дійсності, їй притаманна різноманітність форм і строфічних побудов.
Поет висміює національну обмеженість та псевдопатріотизм, закликає українців по-справжньому любити свою землю.
Крім власних творів, М. Вороний залишив по собі багато перекладів, переспівів, а також літературознавчих статей.