Українська література - статті та реферати

Строфа, види строф

Строфа — це група віршових рядків, об’єднаних одною думкою, інтонацією, порядком римування і відокремлена від суміжних віршових сполук великою паузою.

Строфа — найбільша ритмічна одиниця віршованого твору. Римо-ритмічний малюнок у кожній строфі одного вірша майже завжди однаковий, що надає стійкості ритму усього твору. В цьому полягає ритмотворче значення строфи. Термін «строфа» виник ще в античній трагедії, означав відтинок пісні, що виконувався між двома поворотами в урочистій процесії хору (обидві однаково побудовані частини називалися строфою та антистрофою).

Основні види римування у строфі такі:

- паралельне (або суміжне, парне) — аабб

Полонило, пригнобило і повело - а

О, мелодіє, ще й не такого утнемо! - а

І впадає жовтаво об’ємне чоло - б

У п’ятіркою линв розліноване небо. - б

- перехресне - абаб

Ніч сказилась. Гукала холопським «агов» - а

Готувала труну і безсмертні квіти - б

І трудилася в поті чола свого - а

Конокради і вундеркінди - б

- кільцеве - абба

- потрійне - ааа ббб

Класифікація строф здійснюється за кількістю рядків у них та за типом римування. Наймінімальнішою строфою вважається двовірш (дистих), максимальною — вісімнадцятивірш.

Дистих — найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. Дистих широко вживається як окремий твір. Схема римування: аа. Наприклад: «Ба, й осмислене взнане шаленство хвиль — Не на щастя, скоріш на лихо…» Дистихи часто бувають самостійними творами (епіграми, епітафії тощо).

Терцет (або тривірш) — трирядкова строфа, що складається з трьох рядків, і всі три або два з них римуються між собою. Хоч тривіршова строфа була відома вже в давньогрецькій ліриці, проте в нашій поезії вона не надто поширена. Терцет має 4 різновиди: 1) усі три рядки на одну риму. 2) два рядки римуються, третій — холостий, не має рими: 3) два рядки римуються, третій — холостий, має риму аж в суміжній строфі: 4) є ще й четвертий різновид — неримований верлібровий терцет:

Катрен (або чотиривірш) — строфа з чотирьох рядків.

Перший тип (перехресне римування абаб)

А, пусте!...

Захмеляє кривляння свідчад. а

Він собі видається молодим і гарним б.

Ніби сонячне сплетиво, в тілі мовчать а

Божевільно чутливі гами.б

Другий тип — кільцеве римування (абба):

Третій тип — перерване римування (абвб):

Четвертий тип — катрен на одну риму (аааа):

У сучасному віршознавстві термін «катрен» стосується будь-якого чотиривірша, навіть якщо він входить до таких складних строфічних структур, як, наприклад, сонет.

Пентина (або п’ятирядкова строфа, п’ятирядник) — строфа, що складається з п’яти рядків. Ця строфа сьогодні поширена значно менше, ніж дистих і катрен. У пентинах також можливі різні способи римування:

Наприклад:

а) Садок вишневий коло хати, а

Хрущі над вишнями гудуть, б

Плугатарі з плугами йдуть, б

Співають, ідучи, дівчата, а

А матері вечерять ждуть. б

(Т. Шевченко)

б) Ніч сказилась. Гукала холопським «агов» а

Готувала труну і безсмертні квіти б

І трудилася в поті чола свого а

Конокради і вундеркінди б

А освітлений , чорний - од буйних нестям — в

шанобливій підступній тиші а

Бувають і неримовані п’ятирядкові строфи.

Секстина (або шестирядкова строфа) — строфа, що складається з шести рядків. Можливих способів римування досить багато. Септима (або семивірш) — це семирядкова строфа з різним порядком рим. Септима зустрічається не дуже часто, хоч теоретично багатша від попередніх строф.

Восьмивірш — це восьмирядкова строфа з розмаїтою системою римування. Можливі близько тисячі варіантів восьмивірша.

У класичній поезії виділяються тверді віршовані форми, або традиційні (канонічні) строфи, що становлять одночасно і строфу, і закінчений твір, серед них: тріолет, терцини, сонет, октава, рондо, рондель, канцона тощо. Більшість канонічних строф — за походженням належать до романського середньовіччя. Меншість — із Ближнього Сходу (газель, рубаї) або з Далекого Сходу (пантум, танка).