Українська література - статті та реферати
Строфа, види строф
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Строфа — це група віршових рядків, об’єднаних одною думкою, інтонацією, порядком римування і відокремлена від суміжних віршових сполук великою паузою.
Строфа — найбільша ритмічна одиниця віршованого твору. Римо-ритмічний малюнок у кожній строфі одного вірша майже завжди однаковий, що надає стійкості ритму усього твору. В цьому полягає ритмотворче значення строфи. Термін «строфа» виник ще в античній трагедії, означав відтинок пісні, що виконувався між двома поворотами в урочистій процесії хору (обидві однаково побудовані частини називалися строфою та антистрофою).
Основні види римування у строфі такі:
- паралельне (або суміжне, парне) — аабб
Полонило, пригнобило і повело - а
О, мелодіє, ще й не такого утнемо! - а
І впадає жовтаво об’ємне чоло - б
У п’ятіркою линв розліноване небо. - б
- перехресне - абаб
Ніч сказилась. Гукала холопським «агов» - а
Готувала труну і безсмертні квіти - б
І трудилася в поті чола свого - а
Конокради і вундеркінди - б
- кільцеве - абба
- потрійне - ааа ббб
Класифікація строф здійснюється за кількістю рядків у них та за типом римування. Наймінімальнішою строфою вважається двовірш (дистих), максимальною — вісімнадцятивірш.
Дистих — найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. Дистих широко вживається як окремий твір. Схема римування: аа. Наприклад: «Ба, й осмислене взнане шаленство хвиль — Не на щастя, скоріш на лихо…» Дистихи часто бувають самостійними творами (епіграми, епітафії тощо).
Терцет (або тривірш) — трирядкова строфа, що складається з трьох рядків, і всі три або два з них римуються між собою. Хоч тривіршова строфа була відома вже в давньогрецькій ліриці, проте в нашій поезії вона не надто поширена. Терцет має 4 різновиди: 1) усі три рядки на одну риму. 2) два рядки римуються, третій — холостий, не має рими: 3) два рядки римуються, третій — холостий, має риму аж в суміжній строфі: 4) є ще й четвертий різновид — неримований верлібровий терцет:
Катрен (або чотиривірш) — строфа з чотирьох рядків.
Перший тип (перехресне римування абаб)
А, пусте!...
Захмеляє кривляння свідчад. а
Він собі видається молодим і гарним б.
Ніби сонячне сплетиво, в тілі мовчать а
Божевільно чутливі гами.б
Другий тип — кільцеве римування (абба):
Третій тип — перерване римування (абвб):
Четвертий тип — катрен на одну риму (аааа):
У сучасному віршознавстві термін «катрен» стосується будь-якого чотиривірша, навіть якщо він входить до таких складних строфічних структур, як, наприклад, сонет.
Пентина (або п’ятирядкова строфа, п’ятирядник) — строфа, що складається з п’яти рядків. Ця строфа сьогодні поширена значно менше, ніж дистих і катрен. У пентинах також можливі різні способи римування:
Наприклад:
а) Садок вишневий коло хати, а
Хрущі над вишнями гудуть, б
Плугатарі з плугами йдуть, б
Співають, ідучи, дівчата, а
А матері вечерять ждуть. б
(Т. Шевченко)
б) Ніч сказилась. Гукала холопським «агов» а
Готувала труну і безсмертні квіти б
І трудилася в поті чола свого а
Конокради і вундеркінди б
А освітлений , чорний - од буйних нестям — в
шанобливій підступній тиші а
Бувають і неримовані п’ятирядкові строфи.
Секстина (або шестирядкова строфа) — строфа, що складається з шести рядків. Можливих способів римування досить багато. Септима (або семивірш) — це семирядкова строфа з різним порядком рим. Септима зустрічається не дуже часто, хоч теоретично багатша від попередніх строф.
Восьмивірш — це восьмирядкова строфа з розмаїтою системою римування. Можливі близько тисячі варіантів восьмивірша.
У класичній поезії виділяються тверді віршовані форми, або традиційні (канонічні) строфи, що становлять одночасно і строфу, і закінчений твір, серед них: тріолет, терцини, сонет, октава, рондо, рондель, канцона тощо. Більшість канонічних строф — за походженням належать до романського середньовіччя. Меншість — із Ближнього Сходу (газель, рубаї) або з Далекого Сходу (пантум, танка).