Українська література - статті та реферати
Література першої половини ХІХ століття
Всі публікації щодо:
Історія літератури
Історичні, суспільно-політичні та культурні умови становлення нової української літератури, її народоцентрична основа та національна самобутність; віднаходження національного ґрунту. Еволюція народницької концепції — від романтичних перспектив до просвітницької практики й консервативної обмеженості. Рух нової української літератури та народництва крізь осередки перманентних відроджень: 1) полтавсько-харківський; 2) київський; 3) петербурзький; 4) другий київський; 5) львівський. Роль І. Котляревського, Т. Шевченка у формуванні української нової літератури.
Творчість Івана Котляревського (1769- 1858). І. Котляревський — засновник української нової літератури. Джерела його світогляду і творчості. Інтерес до побуту і фольклору. Традиції давньої літератури у творчості письменника, зокрема досвід «низового бароко». Вірші І. Котляревського. Переклад оди Сапфо «Пісня на новий 1805 рік...».
«Енеїда» - перший твір нової української літератури, одна із травестій поеми Вергілія (П. Скаррон, А. Блюмауер, М. Осіпов). Зв'язок «Енеїди» І. Котляревського з українською бурлескною традицією XVIII ст. та травестійними прийомами бароко. Вплив поетики класицизму на цей твір. Історична основа поеми — зруйнування Запорізької Січі, концепція героїчного епосу в «Енеїді». Художня майстерність І. Котляревського. Оновлення «сміхової культури» в умовах зародження української нової літератури (знижені образи, пародіювання, гіперболізація, різні лексичні шари). Значення мови і вірша "Енеїди" для подальшого розвитку української літератури. «Енеїда» в критиці.
Театральна діяльність І. Котляревського — засновника української нової драматургії, історія написання, постановки і публікації «Наталки Полтавки», її новаторство в контексті тогочасної драми: «Опера злиднів» Д. Гея, "Добра донька" К. Гольдоні та ін. Причина і зміст полеміки І. Котляревського з автором "опери" "Казак-стихотворец" О. Шаховським. Жанр "Наталки Полтавки" (українська опера), тематика, конфлікт, фольклорна основа, народність. Роль народної пісні, особливості мови твору. Однойменна опера М. Лисенка. Водевіль І. Котляревського "Москаль-чарівник" (1819): побутовий сюжет, використання пісень, танців, комічні ситуації, дидактична розв'язка. Зв'язок з фольклором. Порівняння цього твору з водевілем В. Гоголя "Простак, или же Хитрость женщины, перехитренная солдатом" (1822-1825). Порушення фатальної для українства проблеми "білінгва" в образі Финтика.
Творчість Григорія Квітки-Основ’яненка (1778-1845) — перший класик української художньої прози на народномовній основі, представник просвітницького реалізму. Літературна діяльність Г. Квітки. Участь у громадсько-культурному житті Харкова, в організації перших журналів в Україні "Украинский вестник", "Украинский Демокрит", "Украинский журнал" та альманахів. Жанрове розмаїття спадщини Г.Квітки (поезія, проза, драматургія, публіцистика). "Супліка до пана іздателя" як своєрідний маніфест творчої інтелігенції. Збірки "Малороссийские повести, рассказываемые Грицьком Основьяненком"(1834,1837). Дві групи творів у прозі Г. Квітки-Основ'яненка — просвітницько-реалістичні (бурлескно-реалістичні) та сентиментально-реалістичні, їх стильові особливості. Гумористичні оповідання і повісті: "Салдацький патрет", "Мертвецький Великдень", "От тобі й скарб", "Конотопська відьма" та ін., бурлескний колорит, поєднання в них етнографічного реалізму й народної фантастики, артикуляція етноментальної пам'яті, переосмислення міфологем. Моделювання народних анекдотів: "Пархімове снідання» , «Підбрехач».
Роман «Пан Халявський» (1839) як сімейна хроніка життя українського панства. Сатиричне зображення побуту. Розпад родини як моделі суспільства. Еволюція творчого методу. Успіх роману.
Сентиментально-реалістичні твори Г.Квітки-Основ'яненка. Повість "Маруся", поєднання в ній ознак просвітницького дидактизму, етнографічного реалізму та сентименталізму, іконографічна ідеалізація образів. Ознаки реалізму у творі "Козир-дівка", обстоювання людської гідності. Проблеми пошуку людського щастя у повісті "Щира любов", ілюзійні настанови автора; повість "Сердешна Оксана", її вплив на поему "Катерина» І. Шевченка. Риси індивідуального стилю Г. Квітки-прозаїка. Особа оповідача і його роль, індивідуалізація дійових осіб при типізації героїв, наявність побутових деталей, дидактика і моралізаторські відступи та висновки.
Російськомовні п'єси Г. Квітки-Основ’яненка — про деморалізацію дворянства "Дворянские выборы, часть вторая, или Выбор исправника" (1829) І. Квітка-Основяненко і М. Гоголь: "Приезжий из столицы или суматоха в городе" і "Ревизор".
Розширення тематичних горизонтів української драматургії Комедії з елементами соціальної сатири — дилогія "Шельменко — волосной писарь" і "Шельменко-денщик". «Шельменко-волосной писарь» (1829) — перша частина дилогії. Поглиблений показ суті панства; роль світоглядних засад у вирішенні конфлікту п’єси. «Шельменко-денщик» (1835). Обвинувачувальний пафос п’єси. Нова естетична якість на шляху поступу письменника до реалізму. Колорит образів дилогії. Образ Шельменка у контексті демократичних основ творчості письменника.
«Сватання на Гончарівці» (1836), національна і жанрова своєрідність твору. Етнографічно-побутова п'єса Г. Квітки українською мовою, інтерпретація в ній високих моральних якостей народу. Традиції і новаторство. Гротесковий елемент, класова мораль. Сценічний успіх драматичних творів
Творчість Петра Гулака-Артемовського (1790-1865). Роки становлення письменника. Діяльність на освітній ниві у Харківському університеті. Літературна діяльність письменника: перекладні твори Д. Мільтона, Ж. Расіна, Біблії, прозові твори та статті І. Красицького у журналі «Украинский вестник». Зв’язок літературно-естетичних настанов П. Гулака — Артемовського — байкаря із засадами античної та світової байки (Езоп, Лафонтен, Флоріан, Лессінг, Красицький тощо). Засвоєння рис народності й сатиричності криловської байки. Новаторство байкаря у зв’язку з розвитком жанру на терені української літератури. Функція утвердження висміювання та заперечення у байці П. Гулака—Артемовського. Різновиди жанру байки у доробку письменника. П. Гулак-Артемовський — новатор у жанрі романтичної балади. Зв’язок балади «Твардовський» з усною народною творчістю; балада «Рибалка» і традиції західноєвропейської літератури. Лірика поета та її форми. Перекладацька інтерпретація од Горація у доробку П. Гулака-Артемовського. Утвердження реалістичних начал. Роль у розширенні зв’язків національної літератури із Світовою культурою. Місце П. Гулака-Артемовського в історії української літератури.
Творчість Євгена Гребінки (1812-1848). — організатор українського літературного руху, один із засновників петербурзького осередку українства, видавець і редактор альманаху "Ластівка" (1841). Літературно-критичні статті Є. Гребінки. Публіцистичні, бурлескні за стилем передмова і післямова до альманаху "Ластівка" — "Так собі до земляків", "До побачення". Проблеми мови, літератури, права на розвиток української культури, порушені в них. Жанрове розмаїття творчості С. Гребінки (проза, поезія, публіцистика).
С. Гребінка — байкар. Збірка "Малороссийские приказки". Художні особливості байок Є. Гребінки: деталі побуту, пейзажне оформлення, риси народною гумору, манера розповіді, народна мова, їх суспільно-сатиричне спрямування ("Будяк і Коноплиночка", "Рожа та Хміль", "Школяр Денис", "Віл", "Ведмежий суд", "Рибалка", "Ячмінь", "Пшениця" тощо).
Є. Гребінка — поет-романтик. Уведення ним в українську літературу таких романтичних жанрів, як романс, пісня, поетична медитація. Маньєристичні ознаки його лірики українською та російською мовами ("Човен", "Українська мелодія", "Гетман Свирговский", "Украинский бард", "Богдан", "Печаль", "Недуг", "Черные очи", "Молода еще девица я была", "Козак на чужбине" тощо). Значення цих творів для розвитку українського романтизму.
Проза Є. Гребінки. Українська історична тематика в російських прозових творах ("Чайковський", "Нежинський полковник Иван Золотаренко"). Зв'язок прози Є. Гребінки з творчістю М. Гоголя ("Рассказы пирятинца"). Показ життя "маленької людини" в повістях "Записки студента", "Доктор", "Приключения синей ассигнации".