Українська література - статті та реферати
Драматургія Миколи Куліша. Тематичне і формальне новаторство
Всі публікації щодо:
Куліш Микола
Новаторство М. Куліша-драматурга виявляється ще й у тому, що події твору розвиваються за принципом «навпаки»: наприклад, поведінка Улі перестає бути грою і переростає у глибокі інтимні почуття, бо ідеї Мокія виявилися значно більш дієвими, ніж передбачала Рина. Комічність ситуації посилюється тим, ідо Рина не відчуває цих змін і хоче вірити, що закохався тільки Mокій. За логікою комізму її нетерпіння щодо якнайшвидшого втілення свого плану тільки зростає. Або несподіваність розв'язки, коли після довгоочікуваної зміни прізвища Мокій звільняється з роботи. Як ми бачимо у фіналі сцену побудовано, і це один із найулюбленіших прийомів М. Куліша, за принципом контрасту: прихильники зміни прізвища чекають на одну інформацію, що її: прочитає Губа, а він вичитує ту, на яку вони не розраховують. Утворюється несподівана й шокова для певної групи персонажів ситуація. Мовчання Мини Мазайла перегукується з «німою сценою» із Гоголевого «Ревізора», що підкреслює і в'їдлива репліка дядька Тараса. Мотив зміни прізвища, розпочатий у першій сцені комедії проходить крізь усе сюжетне поле й майстерно завершується в останній сцені п'єси. Трансформація гри пов'язана в комедії «Мина Мазайло» із трансформацією інтонацій. На початку та в кульмінаційні моменти розгортання колізії «Рина — Уля — Мокій» драматург активно використовує комічно-лукаві тони й інтонаційні відтінки. У завершальні епізоди цієї лінії Куліш уводить інтонації мінорності. Із жартівливого розіграшу митець поступово створив ніжну й елегійну історію про стосунки й почуття двох молодих людей. Елемент гри персонажів виконує важливу роль у структурно-композиційному каркасі комедії. Він є чинником сюжетної перспективи, дозволяє змінювати й регулювати інтонаційно-ритмічну напругу, висвітлювати духовні контури персонажів, змальовувати дійових осіб у непередбаченому й несподіваному розвитку, загострювати конфліктну динаміку. Гра виступає одним з основних, художніх прийомів, на яких побудовано різноманітні аспекти Кулішевої комедії «Мина Мазайло». А фінал інтимної фабули в п'єсі має ще й філософський підтекст: любов може розпочатися з гри, проте гра навряд чи стане вищою за кохання. Нахил до філософічності — ще одна відмінна якість Кулішевого драматургічного мислення, що з особливого виразністю відчувається у «Народному Малахієві», «Патетичній сонаті», «Вічному бунті», «Маклені Грасі». Бути художником для Миколи Куліша означало бути творцем духовних доль, особистісних почуттів, інтелектуальних сюжетів та інтонаційних колізій.
Отже, «Мина Мазайло» — це комедія, де висвітлюються різні аспекти такого явища, як українізація. Але це є лише найпершим, найочевиднішим враженням від п'єси, враженням, побудованим за «принципом айсбергу», бо «Мина Мазайло» — це ще й філософський твір про трагікомедійність життя, про комедійний трагізм людських доль, про широкий спектр безпосередніх і непростих людських характерів, про вічну силу кохання. Мав рацію Лесь Танюк, коли зазначав: «Глядач прочитував Кулішевий гротеск як політичну сатиру на міщанство в цілому, на філістерство (тобто обивательську відсталість) як на духовне явище, як уїдливу критику будь-якої національної упередженості й зверхності — від «хатнього» українського націоналізму до великоросійського шовінізму». Автор поставив у п'єсі важливе для України питання: бути чи не бути українській нації? Тому немає нічого дивного, що для тогочасної влади цей твір виявився небезпечним, і як наслідок — він був заборонений, а сам драматург — звинувачений у буржуазному націоналізмі і страчений.