Українська література - статті та реферати
Твір М. Куліша «Народний Малахій» у контексті радянської діяльності
Всі публікації щодо:
Куліш Микола
Малахій є в'язнем утопічних комуністичних теорій (їхнім в'язнем певний час був і сам М.Куліш). Мірилом цінностей для Малахія є соціальна справедливість. Але постільки встановлення всесвітньої соціальної справедливості - утопічна байка - всі пророцтва героя звучать "диким дисонансом" до реалій життя, коректованих жорстокою правдою.
Жоден поет не владний перемогти зло, а тільки його викрити. Жоден пророк не здатний відвернути лихо, а лише його передбачити. І тільки поет-пророк спроможний відкрити істину й вказати іншим шлях до неї. Саме проблема вільного вибору людини між жорстокою правдою життя і оманою "голубих далей" і "голубої мети", що на думку М. Кудрявцева асоціюється в п'єсі "Народний Малахій" з диявольським знаком, порушена "Народному Малахії" М. Куліша. В "Народному Малахії" над своїм героєм Стаканчиком іронізує сам автор - М. Куліш, вводячи його в комічні ситуації, в котрих весь пафос гучномовних промов іронічно спростовується самим життям. Так, коли "новопомазаний" народний поводир вважає, що його ведуть до РНК, насправді реформатора випроводжають на Самбурову дачу для "психіатричного освідчення".
Малахія називають реформатором, або просто клоуном. Тобто визнають його юродивість. З Малахія одні сміються, інші в нього вірять, бо дуже вже привабливі його гасла. Чоловіче начало бачить тільки близькі вигідні перспективи, воно переступає через любов заради чи то корисливих інтересів, як приміром через вірність фальшивим ідеалам, як Малахій Стаканчик з п'єси "Народний Малахій". В той час як Малахій Стаканчик тікає в "голубі далі", його донька Любуня бачить " в божих очах сум і тінь неминущого". Малахій виявляє чоловічу недалекоглядність і сам не усвідомлює те зло, яке несе людям. Це лжепророк-антихрист, "голуба мета" якого має номер зі "звіриним числом" - 666. Найбільша трагедія Малахія в тому, що він сам не усвідомлює утопічності своїх промов і не здатний почути різкого дисонансу своєї дудки. Малахій немов одержимий нечистим духом. Малахій неправди в своїх речах не помічає і тому видає її за істину.
Драма М.Куліша - вдала спроба створити колективний образ натовпу "сліпонароджених", що в майже в гіпнотичному стані, спричиненого солодкими промовами лжепророків, слідує за ними в екстазі фанатичного пориву, ідентифікуючи себе з своїм поводирем. Того ж, хто раптом несподіваним чином прозріває, як приміром Любуня з "Народного Малахія", чекає неминуча загибель. В долі, створеного М.Кулішем образу Любуні, - пророкування власної загибелі. М. Куліш, створюючи образ "сліпонародженого" натовпу, викриває патологічні форми групової організації, здійснюючи таким чином своєрідну профілактику відхиленої від норм групової поведінки. Так, говорячи про психотерапевтичну функцію психодрам, Я.Морено зазначає: "Публіка бачить, як сама зображена на сцені в одному з своїх колективних синдромів".
Творові цього українського драматурга притаманна "нервова" емоційність та ірраціональність, символ, гіпербола, гротеск, схильність до підкресленого контрастування барв, мотивів. В своїй творчості, вирішуючи одне з головних завдань екзистенціалізму, М. Куліш здійснює своєрідну спробу проникнути в максимальному ступені в людське існування, в його конкретному й індивідуальному вигляді. Його герої здійснюють вихід із повсякденного буття, в результаті чого опиняються в граничних станах туги, жаху, відчаю, в яких людині відкривається справжнє буття і його сенс. Особливістю поетики екзистенціалізму драми М.Куліша "Народний Малахій" є інтелектуалізм, художнє моделювання ситуацій, що виявляють концепцію авторів, високий ступінь умовності, відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське "Я", напруга переживань і емоцій. Саме це дає підстави говорити про приналежність драми М.Куліша до імпресіоністичного напрямку.
+ очевидний контекст радянської дійсності і те, що цей твір прийшовся у свій час (довго розписувати)