Українська література - статті та реферати
Психологізм оповідання «Гармонія» Григорія Косинки
Всі публікації щодо:
Косинка Григорій
Інтерес до людської психології письменники завжди пов'язували з майстерністю психологічного аналізу, завдяки чому поглиблюється багатогранність художніх образів, з'являється можливість проникнути у внутрішній світ героя замість конкретно-історичного зображення.
Григорій Косинка — талановитий новеліст 20-30-их рр. ХХ століття багато зробив для того, щоб у літературі домінуючим став саме психологічний аспект. Насамперед він — психолог-людинолюб і знавець людського серця. Недарма М. Рильський, П. Панч, Ю. Мартич називали його великим майстром прямої мови героїв, виразного діалога. «І не тільки в мові Косинчиних персонажів та у внутрішніх їх монологах, а й у самій авторській мові раз у раз дається бачити виразні риси селянської психології ». Марія Галич відзначила, що стиль Косинки характеризує глибока психологічна характеристика персонажів.
Справді так, адже вміння у зовнішньому побачити внутрішнє — це особливе обдарування людинознавця, тому що саме завдяки поєднанню психологічного аналізу і емоційного підтексту письменник активно звертається до читацького співпереживання й співтворчості.
Психологію персонажа новеліст виявляє в поведінці, діалогах; авторська увага зосереджена на явищах зовнішньо-предметного світу; письменник не прямо проникає у душевні переживання героя, а зображує їх через фіксацію зовнішніх ознак.
Опис зовнішніх подій і невеликих саморефлексів героя Г. Косинка поєднував за допомогою авторського втручання. Також автор застосовує різні форми внутрішнього монологу: висловленого («Темна ніч», «За ворітьми», «Циркуль», «Серце»); імітацією невисловленого внутрішнього мовлення («Змовини»); спогади про давньоминулі часи («Перед світом»). Засобами психологічного аналізу є деталі, майстерно використані тропи, персоніфікація предметів, описи пейзажів, зображення поз персонажів, їх міміки, рухів, жестів і ходи.
Особливе місце в новелах Григорія Косинки займають сновидіння. Розкриття психології героїв — одна з головних функцій картин сну. Зображуючи сновидіння, автор, як правило, пов'язує його зі змінами у внутрішньому світі героя. У залежності від інтенсивності цих змін, картини сну по-різному визначають психологічний стан героя. На думку З. Фрейда, дитяче сновидіння є реакцією на переживання дня, яке залишило пряме, неприховане виконання цього бажання. Розташування картин сну в структурі художнього твору теж відіграє певну ідейно-композиційну роль. Сновидіння на початку твору, як правило, виконують функцію попередження.
Григорій Косинка зображував своїх персонажей у стані відчаю, глибокого горя, коли вони під впливом потрясіння, тяжкого переживання розкриваються у схвильованому, майже неконтрольованому свідомістю монолозі. Як зазначає З. Фрейд, розділення психіки на свідоме і несвідоме є основним завданням психоаналізу, і тільки воно дає йому можливість зрозуміти і застосувати до науки патологічні процеси, які часто спостерігаються в духовному житті.
Отже, Григорій Косинка показав читачеві, що реалізація душі якнайдоцільніше відбувається навіть без посередництва автора: внутрішнім монологом чи й навіть потоком свідомості.
Важливим засобом психологічного аналізу стає у Косинки художня деталь (асоціативна, лейтмотивна, символічна тощо) як фіксація моментального враження чи безпосередньої реакції на дійсність, вона допомагає читачеві самому домалювати зображене.
Отже, від фіксації змалювання зовнішнього виразу психологічного стану героя Г. Косинка переходить у сферу психології, простежує процес мислення персонажа, плинність його свідомості і застосовує багатогранність засобів психологізації.
Твір композиційно виважений, сюжет розвивається динамічно, дія наскрізно напружена. Для смертельно хворої матері негайно потрібний лікар… Але як його привезти, коли навколо йде стрілянина. Під натиском більшовиків відступають білополяки. Вони відбирають коней, мобілізують підводи і чоловіків для перевезення зброї, реманенту. І Андрія можуть забрати. Але велике почуття синівської любові перемагає страх. Андрій виїхав з двору підводою, хоч надії прорватися крізь пекло були малі. За селом його перестрівають білополяки і примушують підвозити зброю. В душі кипить ненависть, ризикуючи життям, він хоче вирватися: «Плювати мені, що б’ється в гарячці армія, - у мене дома так само б’ється мати!..» І хоч йому вдалося добратися додому, але він уже не застає живою неньки.
Симпатії письменника завжди на боці найбідніших верств селянства. Щоправда, в його творах події часто розвиваються ніби самі по собі, й інколи важко встановити, де авторське бачення світу, а де світобачення героя. Саму сутність куркульства викриває Косинка в оповіданні «Гармонія». Добро Кирила Смолярчука, героя твору, працею наймитів, таких, як брати Василь та Грицько. Брати потрапляють до рук штабс-капітана Мічугіна, їх мордують. Сам капітан, «схожий обличчям на пса», із звірячим задоволенням чинить розправу. Від смерті їх рятує сестра… У Василя, старшого, прокидається почуття людської гідності. Йому довіку буде соромно за крадіжку проса і за те, що сестра мусила за їхнє життя віддати дівочу честь. Дорогою ціною дісталась їм воля. Старший прозріває. Він розуміє, що для кращого, вільного життя’ треба визволитися з-під ярма таких жмикрутів, як Смолярчук… І вибирає свій шлях. «Василь поцілував брата потрісканими губами, подивився йому в очі, сповнені жалю, ще й рукою пригорнув до грудей… Ніколи так не прощався Гришка з братом! І на братове: «А ти куди?» - відповів: «Я? У військо. До більшовиків».
Більшість оповідань і новел побудовані на контрастах, на грі світла й темряви в душах героїв. Але всі твори оптимістичні, кожний несе віру в людську гуманістичну першооснову. В них немає й тіні безвиході. Письменник вірив у добре начало людини, яка в складних умовах соціального й національного гноблення виборювала вільне життя, йшла на смерть за кращі ідеали, крізь темряву пробивалася до світла.