Українська література - статті та реферати
Тематичне багатство й жанрове розмаїття українського фольклору
Всі публікації щодо:
Фольклор
Усна народна творчість (фольклор — від англійського слова, що означає «народна мудрість», «народне знання») виникла задовго до появи письма і стала основою і невичерпним джерелом для художньої літератури. За родовою ознакою фольклорні твори поділяються на епос, лірику і драму. У межах родів твори відповідно до поетики та функціональних прикмет поділяються на жанри.
Народна лірика — це поетичні фольклорні твори, у яких життя відображається через відтворення думок, почуттів і переживань героїв. Ліричні твори майже завжди безсюжетні. Це невеликі віршовані твори, що виконуються співом. Куплети часто мають приспіви. Основні жанри лірики: трудові пісні (найдавніші), календарно-обрядові, родинно-побутові, соціально-побутові пісні. Ліричні пісні правдиві, реалістичні, оскільки в них відображено родинне та суспільне життя, внутрішній світ людей, які жили в різні історичні епохи. Позитивним героєм ліричних пісень є справедлива і принципова, чесна й гуманна людина праці. Негативні персонажі змальовуються у сатиричному плані. Для пісень характерним є використання постійних епітетів, сталих порівнянь, повторів, уособлень, паралелізму, антитези, часто використовуються образи предметів і явищ природи.
Народна лірика надзвичайно різноманітна. Тук, до календарно-обрядових пісень відносяться колядки і щедрівки, веснянки і русальні пісні, жниварські пісні.
У родинно-побутових піснях відтворено найважливіші вияви сімейного життя. Різновидами родинно-побутових пісень є колискові, танцювальні, жартівливі. Особливо численні пісні про кохання.
Соціально-побутові пісні відтворюють громадське життя у всіх його виявах. Це козацькі, кріпацькі, чумацькі, рекрутські, солдатські, бурлацькі, наймитські стрілецькі пісні.
Народний епос — це розповідні фольклорні твори, до яких належать загадки, прислів’я, приказки, анекдоти (малі фольклорні жанри), думи, історичні пісні, балади, казки, оповідання, легенди, перекази, притчі (великі фольклорні жанри). Одним із джерел героїчного народного епосу українців є «Слово о полку Ігоревім». Також жанри героїчного епосу — думи та історичні пісні виникли десь у середині ХV століття. Вони уславлюють козаків, їх мужність, відданість Вітчизні в умовах боротьби з поневолювачами. Це «Козак Голота», «Самійло Кішка» «Маруся Богуславка», «Хмельницький і Барабаш», «Перемога під Корсунем».
Народна драма — це фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів. Це пісні-ігри («Мак», «Коза», «Меланка», «Явтух», «Подоляночка»), вертеп, весілля. Саме народна драма є джерелом професійної драматургії. Їх початки — у дохристиянській давнині. Це невеличкі сценки віршованої форми, які супроводжували певний обряд, трудовий процес або становили собою гру, мали розважальний характер.
Як бачимо, український фольклор вирізняється тематичним багатством і жанровим розмаїттям. Бо народна творчість — явище багатовимірне, оскільки зберігає інформацію про різноманітні прояви життя людей. Це своєрідна яскрава версія духовної історії народу. Різножанрові фольклорні твори мають пізнавальне, обрядове, естетичне, розважальне й виховне значення.