Українська література - статті та реферати

Аналіз поезії Володимира Сосюри «Любіть Україну!»

Весною 1944 року завершувалося звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Володимир Сосюра, кореспондент фронтової газети повернувся у напівзруйнований Київ. Любов до рідного краю, гордість за рідну країну, жаль, ворог заподіяв їй стільки шкоди — ці патріотичні високі почуття злилися воєдино в душі поета і зродили поезію, яку Олесь Гончар назвав «поетичною сповіддю» Володимира Сосюри, - «Любіть Україну!». У червні 1944 року поезію було вперше надруковано в газеті «Комсомольська правда».

Цю поезію не можна переказати звичайними словами. Вона вся зіткана з тонких почуттів синівської любові до Батьківщини. Через увесь твір рефреном проходять слова: «Любіть Україну!» Вони утверджують високі почуття синівської любові до України, яка зводиться з руїн і живе. Поет використовує із давньої легенди образ неопалимої купини — рослини, яку не бере навіть вогонь — як символ безсмертя. У поезії Володимир Сосюра звертається до всіх і до кожного окремо із закликом любити рідну землю, бо вона в нас « в світі єдина-одна». Поет гордий, що український народ споконвіку славен «всіма своїми ділами». Поезія має форму послання до всіх і до кожного зокрема. Анафора «Любіть Україну!» робить вірш струнким і композиційно завершеним. Із особливою теплотою звертається поет до майбутнього держави — молоді. А останні рядки поезії завершується палкими закликом:

Всім серцем любіть Україну свою, -

І вічні ми будемо з нею.

Поезія настільки високопатріотична, що у 1951 році саме вона стала причиною найгостріших звинувачень Володимира Сосюри у націоналізмі. Сосюру перестають друкувати, він живе під постійною загрозою арешту. І лише після смерті Сталіна поезія «Любіть Україну!» зазвучала, але в дещо зміненому вигляді. А в первісному вигляді «Любіть Україну!» повернулася до нас лише після проголошення незалежності України. Це той варіант, який ми вивчали.