Українська література - статті та реферати
Розкриття біблійних мотивів поезії Т. Шевченка «Ісаія. Глава 35»
Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас
Тарас Шевченко виріс у патріархальній українській родині, де любов до Бога була неодмінною умовою життя. Навіть жорстока панщина сприймалася як наруга над вірою, оскільки за тяжкою роботою не було часу помолитись. Вчився Шевченко у школі за церковними книгами, дуже добре знав Псалтир, читав молитви над усопшими, відбував церковні богослужіння.
То ж питанню Бога у своїй творчості Т. Шевченко приділяє дуже багато уваги. Про це свідчать епіграфи з Біблії до багатьох творів. Біблію, яку подарувала йому княжна Рєпніна, Тарас Шевченко взяв із собою в заслання. Дослідник творчості Т. Шевченка Є. Сверстюк характеризує поезію «Заповіт» як останній «Псалом року високого сонця». У цій поезії Шевченко не зрікається Бога, а наголошує, що співати йому осанну зможе лише тоді,коли Україна буде визволена від кріпацтва, буде вільною.
Із біблійних пророків Тарас Шевченко найбільше любив Ісаію та Осію. Переспів 35 глави у вірші поета «Ісаія. Глава 35» майже повністю співпадає з біблійним текстом. Ісаія вважається біблійним пророком, що провіщав нове пришестя Ісуса і майбутнє райське життя на землі, коли люди позбудуться усіх вад, стануть жити у відповідності з Божими заповідями. Поезія настільки велична, що на її слова
Осія належав до малих пророків, жив у дуже важкий час, коли Ізраїль через своїх правителів поволі втрачав державність. Осія з пристрасною емоційністю нагадував іудеям, за що саме вони повинні чекати невідворотної кари, просив отямитися, покаятися. Вірш Тараса Шевченка «Осія. Глава ХIV» не є перекладом або переспівом. Послання пророка Осії спричинили поштовх до пророцтва Кобзаря, який у цій поезії звертається виключно до України і наголосив на тому, чому Українці не можуть вибороти волю. Поет звертається до земляків із проханням
Жити мудро, не зловживати людськими знаннями, дбати про народну справу.
Релігійні теми розробляв Тарас Шевченко і в поемах. Так, поема «Марія» написана на матеріалі Нового Завіту. Це мати Ісуса, яка після смерті сина продовжила його справу.
Бібілійні мотиви можна знайти і у «Давидових псалмах», поемах «Царі», «Неофіти», «Тризна» М. Лисенко написав урочисту кантату «Радуйся, ниво неполитая».
Унікальним в історії світової літератури є поетичний цикл Тараса Шевченка «Давидові псалми». Це пристрасне звертання до Бога прозвучало 1845 року. Тарас Шевченко вбачав багато схожого в долі України і біблійного Ізраїлю. І переосмислюючи мотиви псалмів, автором яких за легендою вважають царя Давида, поет порушував болючі проблеми, осучаснюючи релігійні сюжети. Із 150 псалмів Шевченко обрав лише 10, тих, які, на його думку, містили найглибші паралелі з українським життям. Шевченко викриває тих, хто їсть людей «заміст хліба». Він намагається утвердити думку, «царі, раби — однакові сини перед Богом». Рядки циклу пройняті упованням на Господа, на його милосердя й волю. Шевченко усвідомлював, що земний світ тримається на вірі богобоязливих і порядних людей. Він передбачав, що після всіх випробувань праведники одержать від Бога мирну, щедру і добру землю. Так, у вірші «І Архімед, і Галілей» він вважає, що після перемоги над «ворогом-супостатом», тобто дияволом, настане «царствіє Христа»: «І буде Син, І буде Мати, І будуть люде на землі».