Українська література - статті та реферати

Характеристика Прометея як символу нескореності народу, який виборює незалежність у поемі «Кавказ» Тараса Шевченка

Так починається поема «Кавказ», яку Тарас Шевченко написав у 1845 році у відповідь на смерть на Кавказі друга Якова де Бальмена - графа, рід якого походив із Шотландії, обдарованої особистості, який брав участь в оформленні рукописного альбома «Вірші Шевченка». Поет у смерті друга звинувачує не горців, які борються за свою незалежність, а загарбницьку політику Російської імперії. Поет стверджує: волелюбний народ не можна знищити. Шевченко засуджує усі загарбницькі війни. В уяві поета Кавказькі гори «засіяні горем, кровію политі». Ці рядки перегукуються із епіграфом, взятим із Біблії (Книга пророка Ієремії). Шевченко радів, що серед народів Російської імперії знайшовся хоч один, який зі зброєю в руках виступив проти царизму і протягом багатьох років мужньо вів боротьбу проти дивізій регулярного війська, завдаючи йому поразки за поразкою. Наскрізний мотив твору — вулкан саркастичного гніву до пригноблювачів і піднесена хвала борцям за свободу. То ж не дивно, що нескорену силу народу автор втілив у безсмертному образі Прометея. Цей образ символічний. Він уособлює безсмертя народу, серце якого «оживає і сміється знову», а кров його живуща. Російський царат виведено в образі «неситого» орла-хижака, який п’є кров трудящих. Як гімн нездоланності народу звучать натхненні слова поета:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля…

Епітетом «наша» Т. Шевченко говорить про всі поневолені народи Російської імперії. То ж створюючи образ Прометея, Шевченко не йшов сліпо за відомим грецьким міфом: Прометей —титан, покровитель і захисник людей, який викрав огонь з Олімпу і віддав його людям. За це Зевс жорстоко його покарав: наказав прикувати до скелі в Кавказьких горах, і щодня орел виривав з його грудей печінку, яка за ніч виростала знову. Поет для свого твору бере тільки деякі його риси, потрібні для втілення задуманого. А саме: фатальну трагічність і безсмертя Прометея. Побіжно згадавши його довготривалі страждання, Т. Шевченко найбільше говорить про стійкість закутого Прометея, яку не зможе здолати хижак-орел. Ці два діаметрально протилежні образи уособлюють собою два ворожих табори тогочасного суспільства: народ і царизм. І все, про що далі йде в поемі, - це конкуренція цих двох символів. Народ волелюбний, він не скоряється катові, хоч царизм терзає його щомиті. Народ прагне розкуватися, щоб розкрити свої животворні сили.

Прометей у поемі — це філософський образ, звернений до революційних сил народу. Цим образом Т. Шевченко закликає народи Російської імперії до самоусвідомлення своєї історичної ролі та активної дії, до оптимізму й віри в перемогу над самодержавством.

Звертаючись до всіх поневолених народів, Т. Шевченко закликає: «Борітеся — поборете!»

Іван Франко влучно назвав «Кавказ» «огненною поемою».