Українська література - статті та реферати

Афоризми Григорія Сковороди

Григорій Сковорода н не просто найвидатніша постать у давній українській літературі, не просто поет, байкар, філософ свого часу. Це Учитель не лише для своїх сучасників, а для наступних поколінь українців. Саме діяльність Григорія Сковороди підготувала грунт для появи на нашій землі Івана Котляревського, а потім Тараса Шевченка.

Життєвий шлях українського філософа, мудреця - це втілення ним у конкретних діях і творах власних переконань. Було це життя різноманітним: від стриманості й аскетичності в побуті — до найвищого злету в слові, музиці, любові до батьківщини. Тому так виразно вимальовується у філософських творах митця постать Сковороди-поета, а в поетичних — Сковороди- філософа. Звідси й афористичність творів Григорія Сковороди — одна з рис його індивідуального стилю.

Адже афоризми — це лаконічні вислови, які, як вважав Аристотель, вживаються тоді, коли недостатньо знати щось самому, а треба переконати в цьому інших. Сковорода добре знав давньогрецькі та латинські афоризми. То ж у своїх творах він творчо переосмислював і перетлумачував їх. Так, у відомій байці «Бджола та Шершень» він цитує давньогрецького мудреця Епікура: «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним». А у трактаті «Початкові двері до християнської добронравності» цей афоризм Григорій Сковорода подає вже у своєму варіанті: «Дякувати блаженному Богові, що потрібне зробив нетрудним, а трудне непотрібним». Цій же байці Григорій Савович вживає афоризм:»Немає більшої радості, аніж жити за покликанням».

Також чимало окремих рядків із поетичних творів Сковороди (пісень) сприймаються сьогодні як афоризми. Як узагальнений вислів сприймаємо перший рядок відомої пісні «Всякому місту — звичай і права…». Афоризмами стали рядки названої поезії: «В мене ж турботи тільки одні:Як з ясним розумом вмерти мені…», «Знаю, що смерть — як коса замашна, Навіть царя не обійде вона».

Багато філософських висловів Г. Сковороди також стали афоризмами. Це вислови із курсу лекцій з християнської етики «Вступні двері до християнської добронравності»: «Царство Боже всередині нас. Щастя в серці, серце в любові, любов же — у законі вічного». Шлях до загального щастя поет бачить у пізнанні людського серця і наповненні його людяністю.

За Григорієм Сковородою буття двоїсте — воно поєднує зміст і форму: «Весь світ складається з двох натур: одна видима, друга — невидима». Також Сковорода вважав саме людину найвищим і найпрекраснішим Божим створінням. Вона має пізнати себе,що й буде для неї щастям. Ця думка знайшла продовження ще в одному творі нашого любомудра «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу». Ось афоризм: «Щоб тебе полюбили, спершу сам полюби», «Любов викликається любов’ю».

Афоризмами Григорія Сковороди треба керуватися кожній людині, незалежно від віри, статі чи національності. Ці короткі влучні оригінальні вислови містять глибоку й узагальнену думку.

Вдумаймося лише:

Бери вершину і матимеш середину.

З усіх утрат втрата щастя найтяжча.

Не за обличчя судіть, а за серце.

Ні про що не турбуватися — значить не жити, а бути мертвим.

Не розум від книг, а книги від розуму створились.

Людина — коваль свого щастя.

Не все невірне, що тобі незрозуміле.

О книги, найкращі порадники, найвірніші друзі.

Не суди лиця — суди слово.