Українська література - статті та реферати

Весілля як оригінальна, словесно-музична драма. Основні її учасники

Всі публікації щодо:
Фольклор

Початки народної драми, яка є джерелом професійної драматургії, - у дохристиянській давнині. Це невеликі сценки віршованої форми, які супроводжували або відбивали певний обряд, трудовий процес або становили собою гру дітей, юнацтва і мали розважальний характер. Великою формою народної драми є весілля. У ній сполучаються родинні обряди, драматичні дійства, пісні та розмовні партії, музика, ігри. Весільний обряд відбиває світогляд і мораль народу, родинні та суспільні відносини. Обряд супроводжується весільними піснями, діалогами, сценками. Справляли весілля найчастіше восени, по закінченні польових робіт. Постійним є склад дійових осіб: молода, молодий, їхні батьки, бояри, свати, світилки, дружки, музики … Весільне дійство — це велична народна драма. Відповідно, весільне дійство поділялося на акти — у різних регіонах України їх кількість неоднакова.

В основному етапи народної драми такі

Заручини — відбувалися за два-три місяці до сватання. На заручини хлопець попередньо домовившись із дівчиною з рідними дядьками йде в сім’ю дівчини. Коли батьки дівчини погоджуються видати її заміж, назначають день сватання.

Сватання - прихід сватів до молодої, аби отримати її згоду на шлюб. Якщо дівчина погоджується вийти заміж, обв’язує їх рушниками.

Коровай — випікання весільного короваю здійснювали від трьох до семи шанованих у селі молодиць. Кожна з них приходила на випікання короваю з борошном, медом, яйцями. Керував їх роботою старший сват. Коровай символізував здоров’я, достаток, які зичилися молодій сім’ї.

Гільце — символізувало утворення нової сім’ї. У суботу молода із старшою дружкою скликали подруг та свах вити гільце. Зрізану гілку плодового дерева прикрашали пахучим зіллям, квітами, стрічками, монетами. Готове гільце втикали у свіжоспечену хлібину. Воно стояло на столі протягом всього весілля.

Дівич-вечір — прощання нареченої з дівоцтвом. У суботу ввечері усі подруги збиралися в хаті молодої, під музики співали пісні, славили дівочу красу, молодість. Старші жінки співали жалібних пісень, а дівчата сплітали нареченій вінок із барвінку.

Саме весілля проходило у декілька етапів.

Уранці молоду готували до шлюбу: брат розплітав косу, мати розчісувала, дружки прикрашали стрічками, одягали вінок, фату

Прихід молодого, викуп нареченої, обмінювання хлібом. Батьки благословляють молодих.

Вінчання в церкві.

Обряд зустрічі батьками із хлібом-сіллю молодих.

У хаті молодих садовили на місце під образами на вивернутий кожух. Під праву руку від молодого сідав його рід; по ліву від молодої- її рід. Після запалювання свічки починалося частування. Співалися жартівливі пісні під кожну страву, відбувалися переспіви між хорами.

По частуванню сват подавав молодим хустку або рушник, за кутики яких вони бралися, виводив їх у двір, за ними виходили всі гості. Починалися танці.

Найдраматичніший етап весілля — прощання молодої із батьками.

Покриття — у понеділок вранці дружки знімали з молодої вінок і стрічки та віддавали молодшій сестрі або родичці, горілкою промивали коси, щоб ніякі хвороби не чіплялися, заплітали коси без стрічок, одягали очіпок.

Перезва — весь рід молодого прямував до нових сватів.

На Поділлі у вівторок ще була складчина, коли гості сходилися до хати молодого, переодягалися і гуртом з гостями обходили родичів.