Українська література - статті та реферати

Основні сюжетні лінії поеми Т. Шевченка «Гайдамаки»

Вершиною раннього періоду творчості Тараса Шевченка стала історична поема «Гайдамаки». Протягом 1839 — 1841 років Тарас Шевченко працював над поемою «Гайдамаки». Це перша в українській літературі революційно-романтична історико-героїчна соціальна поема, у якій поєдналися романтизм і реалізм відображення народної стихії. Тема поеми — боротьба українського народу проти польсько-шляхетського панування в Україні, змалювання широкої картини народного повстання 1768 року під назвою Коліївщина на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою. Твір має складну композицію: ліро-філософський вступ, історичний вступ «Інтродукція», десять розділів, «Епілог». Тарас Шевченко написав також «Передмову» до поеми, яка фактично була післямовою.

Поет змалював у поемі всі аспекти народного життя: історичний (збройна боротьба за волю); соціально-побутовий (ідея добробуту і справедливості); психологічно-етичний (кохання, сім’я); релігійний (протистояння конфесій і віри).

Особливістю композиції поеми є те, що у ній є велика кількість вставних пісень і ліричних відступів, у яких поет виступає ніби співучасником подій. Сюжет поеми розгортається двома сюжетними лініями: розгортання селянського повстання і особисте життя Яреми Галайди та пов’язаних з ним персонажів. Сюжетні лінії переплітаються, бо Ярема — учасник Коліївщини. Кожна із сюжетних ліній має свої закони композиційної побудови і розвитку - зав’язку, перипетії, кульмінаційні вершини. Більше того, сюжет, розпочавшись з історії взаємин Яреми й Оксани, поступово розгалужується, щоб утворити другу сюжетну лінію: велику соціальну й національну драму народу, який єдиним могутнім рухом рве на собі віковічні пута, щоб хоч на мить відчути себе вільним і незалежним. Сюжетна лінія Ярема — Оксана розвивається в розділах «Треті півні», «Червоний бенкет!, «Гупалівщина», «Бенкет у Лисянці», «Лебедин». Починаючи з розділу «Свято в Чигирині», на перший погляд виходять картини потужного загальнонаціонального повстання. Уже в розділі «Гонта в Умані"велична драма гайдамацького повстання «поглинає» історію особистої драми. У цьому полягає виразна двоєдиність композиції, коли дві сюжетні лінії спершу розвиваються паралельно, поєднані спільними героями, історичним простором, ідеями, а потім одна повністю поглинає іншу.