Українська література - статті та реферати

Причина появи в українській літературі 17-18 ст. полемічних творів, їх основні риси

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Доба Реформації посилила розкол між католицькою та православною церквами, який розпочався ще в 11 столітті, внаслідок якого центром католицизму став Рим (Ватикан), в православ’я — Константинополь. У цей час саме протестантизм розпочав потужну боротьбу проти всевладної католицької церкви. В Україні потужний спалах церковної полеміки став реакцією на Люблінську унію 1569 року та Брестську церковну унію 1596 року. Люблінська унія закріпила угоду про об’єднання Польщі й Литовського князівства в Річ Посполиту — єдину сильну державу, яка прагнула підкорити Україну шляхом об’єднання церков в уніатську. В далекосяжних планах Ватикану було не лише територіальне, а й духовне поневолення слов’янських земель. Отже, суть унії полягала в тому, що православна та католицька церкви об’єднувалися в уніатську, яка зберігала православну обрядовість, але визнавала чільність Папи Римського. Наслідки унії для України: - посилення соціальних, економічних і національних утисків корінного українського населення (православного віросповідання) з боку польської шляхти та католицької церкви; - зрада українською шляхтою національних інтересів; - насадження латинської та польської мов у закладах освіти; - піднесення культурного життя з центрами в Острозі, Львові, Києві, Луцьку, розвиток книгодрукування. Саме негативні сторони Брестської унії, а саме наступ на все суто національне, українське, у 16 столітті стало причиною полеміки, яка носила релігійно-публіцистичний характер. Питання полеміки були такі:

- про правочинність церковної унії 1596 року; - про істинність православного та католицького календарів;

- про мову богослужіння та церковних книг; - про зовнішність і мораль священика.

боротьбу з Брестською унією в Україні очолив князь Костянтин Острозький з частиною священиків, які залишилися вірними православним традиціям. Саме він закликав православних України боронити свою національну і релігійну свободу. Саме конфлікт. Спричинений Брестською унією, дав поштовх потужному розвиткові полемічної літератури. Це полемічне протистояння тривало навіть на мовному рівні: священики — уніати й католики проповідували польською мовою. Трактати на захист православної віри її захисники писали староукраїнською.

У полеміці брали активну участь письменники: з боку православних — Стефан Зизаній, Герасим Смотрицький, Клирик Острозький, Христофор Філалет та Іван Вишенський. З боку католиків та уніатів участь у полеміці брали Іпатій Потій, Петро Скарга, Кирило Терлецький, Василь Острозький. Серед письменників-полемістів особливим талантом, вагомістю порушених у творах проблем вирізнявся Іван Вишенський (середина 16 — 20-ті роки 17 ст.), який підписував свої послання та діалоги «Монах із Вишні». У своїх творах «Послання до єпископів», «Послання до всіх взагалі, хто в Лядській землі мешкає»»Послання до князя Василя Осторзького» та інших Вишенський виступає за необхідність повернення церкви до візантійських традицій, видання книг старослов’янською мовою та потребу їх роз’яснення народною мовою, сповідує старохристиянський аскетизм, проповідує християнське братерство для всіх, засуджує розбещеність світської та духовної влади; проповідує рівність людей перед Богом, пропонує співати по церквах «нашу просту руську пісню» побожного змісту.

Отже, саме полемічна література стала головною зброєю в ідеологічній боротьбі українського народу проти національного і релігійного поневолення, підготувала ідейне підґрунтя Національно-визвольної війни українського народу 1648 — 1654 років під проводом Богдана Хмельницького.

З 18 століття цю церкву стали називати греко-католицькою. Ставлення до уніатської церкви в різні часи було неоднозначним. Спершу більша частина українства поставилася до унії вороже, трактуючи її як черговий крок до поневолення України. Згодом греко-католицька церква стала справжнім опертям для української державності. Про це свідчить хоча б той факт, що у 1946 році греко-католицьку церкву було заборонено, а священиків репресовано.