Українська література - статті та реферати

Художні особливості оповідання «Про Прохора - чорноризця»

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Визначною оригінальною пам’яткою давньоукраїнської писемності є Києво-Печерський патерик. (Патерик — збірка, що містить житія святих). Ця книга належить до житійних, тобто до творів про життя осіб, яких церква оголосила святими. До патерика ввійшли твори, присвячені історії Києво-Печерського монастиря , його ченцям, подвижникам і святим. Автори цієї пам’ятки намагалися показати читачеві всю велич духовних устремлінь своїх героїв, їхню смиренність і жертовність, боротьбу з підступними темними силами. Одним із найцікавішим у Києво-Печерському патерику є оповідання «Про Прохора-чорноризця, котрий молитвою з лободи робив хліб, а з попелу сіль». Автор розповідає нам історію чоловіка, який прийшов до Києва із Смоленська і постригся у ченці. Ігумен монастиря назвав його Прохором. Той віддав себе повністю служінню Богові, вів аскетичний спосіб життя, відмовившись навіть від хліба. Харчувався лише лободою, яку збирав і заготовляв на цілий рік. Коли настав великий голод, Прохір наділяв хлібинами із лободи неімущих. Потім у складний для Києва час почав роздавати нужденним попіл, у руках яких після молитви цей попіл перетворювався на чисту сіль. Це викликало заздрість у торговців сіллю, який планували навіть у тяжкий для держави час наживитися. Тож вони поскаржилися на Прохора Святополкові. Князь, аби догодити торговцям і розбагатіти самому, наказав відібрати у Прохора сіль. Але, коли Святополкові привезли відібрану сіль, вона перетворилася на попіл. Князь настільки був вражений, що засоромився скоєного і покаявся ігуменові Печерського монастиря Іоаннові і заприсягнувся нікому не творити більше зла. Він шанобливо поставився до Прохора, пообіцявши на своїх плечах донести його до печери, коли той помре. Князь виконав обіцянку. Отримавши благословення від преподобного Прохора, став Святополк здобувати величні перемоги і завжди приходив уклонитися святій Печерській обителі та її чудотворцям.

Як бачимо, реалістичні епізоди тісно переплетені з фантастичними. А в основі оповідання — протиборство добра і зла, устремління преподобних до духовного подвигу. Адже Прохір-чорнорозець творить чудеса силою благочестя, молитви, праведного життя.

Патерикам властива простота викладу, строга форма. То ж і художні особливості оповідання «Про Прохора — чорноризця» — типові для релігійних творів княжої доби.

Це широке використання релігійної лексики (Бог, Отець, Господь, ігумен, проскурка); повторення службових слів (І заготовляв…, І так усе життя своє…, І прозвали його…); широке використання тропів, особливо порівнянь, символів, епітетів (солодкий, наче мед; гіркий, мов полин; хліб, сіль; преславні чудеса; небесні птахи); інверсії (На неораній землі хліб несіяний був йому); урочистий тон мовлення.